я xyй знает
Объяснение:
ооо<br />< 1<br />о Ш<br />1. 2<br />Чотирнадцяте січня<br />1.Сиши. Устав пропущені букви і розкрий дунски.<br />(Ha) світанку ліс умився теплим дощем. Потім визирнуло з-за деи, е)рев<br />рожево со...нце. Кожний л(и, е)сточок, кожна ст.(и, еблинка почали сушити<br />своє змокле вбран...я. (У) лісі стало задушно, парко.<br />Гр(и, ерок звівся навшпин...ки і лег, x)ко скинув із себе гiлчині л(и,<br />е)сточки. За ніч він помітно (підріс, осмілів, капелюшок уже зсунув набакир:<br />ось який я молодець!<br />2.Bшин із тексту по 3 слова, групуючи їх за частинами мови.<br />Іменники:<br />Прикметники:<br />Дієслова:<br />3. Розбери за будовою слова:<br />Капелюшок, пожовклі, притрусла.<br />|<br />то начало истории ваших личных сообщений с @MarkovnikVIP.<br />Заблокировать<br />ет общих серверов<br />Удалить из друзей
В українській мові розрізняють два види чергувань: позиційне (фонетичне) й історичне (фонетично не зумовлене).
1. Позиційне —це чергування, яке відбувається залежно від позиції звука в слові і зумовлюється фонетичними законами сучасної мови. Наприклад: лити —ли [е] ла; ле [и] ла. Тут звукове чергування: и — и [е] — е [и].
2. Історичне — це чергування, успадковане із спільнослов'янської та давньоруської мов.
Інші виникли в період формування фонетичної системи Української мови. Більшість чергувань голосних належить до історичних:
а) чергування о — а: могти — помагати, горіти — згарище, схопити — хапати;
б) чергування е — і: плести — заплітати, летіти — літати, мести — замітати;
в) чергування о — е — и з нулем звука: беру — брати, день —дня, ставок — ставка, дзвінок — дзвінка;
г) чергування і — а: сідати — садити;
д) чергування и — і: бити — бій, бий — бійка;
е) чергування о, е — і: столи — стіл, семи — сім, печі — піч.
Примітка. У коренях дієслів звук о чергується із звуком е, якщо маємо наступний наголошений суфікс -а-; -я- {котити — катати, скочити — скакати). Але деякі слова цьому правилу не підлягають: вимовити — вимовляти, простити — прощати.
ЧЕРГУВАННЯ О, Е З І
Це чергування є специфічним для української мови. Фонеми о, е виступають найчастіше у відкритих складах, фонема і —в закритих. Наприклад:
1. У різних формах того самого слова: семи —сім, осені — осінь, гори — гір, мого — мій, радість — радості — радістю, ніч — ночі — ніччю, піч — печі — піччю, Канів — Канева, Харків — Харкова, Чернігів — Чернігова.
2. У словах одного кореня або спільної основи: воля — вільний, будова —будівельник, робота — робітник, нога — підніжжя.
3. При зміні початкового звука о на і з'являється протетичний приголосний звук в: овес — вівса, око — вічко.
Примітка. У словах із звукосполученнями: -оро-, -оло-, -ере-, -еле- о, е в закритих складах не переходить в і.
Наприклад: подорож, мороз, сторож, очерет, шелест, прибережний, перед, через, посередній та ін.
ЧЕРГУВАННЯ О, Е З НУЛЕМ ЗВУКА
При заміні слова голосні о, е в суфіксах випадають. Наприклад: садок — садка, день — дня, орел — орла, сон — сну.