Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.
- Здравствуй, Ваня!
- Привет, Саша! Рад тебя встретить!
- И я так рад! Ну, рассказывай, как провел летние каникулы?
- О, я провел их очень интересно. Мы с родителями ездили отдыхать к морю.
- Действительно? И куда именно вы путешествовали?
- В Украину, в Крым. Сначала мы жили в Алуште в пансионате. Купались в море вволю, грелись на солнышке. Я с папой даже рыбачил с пирса.
- Что-то поймали?
- Морского ерша! Но его есть невозможно, поэтому мы его отпустили.
- А потом вы еще где-то путешествовали?
- Да, мы ездили на экскурсии в Ялту, Севастополь, Судак. Мне особенно понравилась древняя крепость в Судаке. Да что я все о себе да о себе! Ты как провел лето, друг?
- У родителей денег путешествовать не было, поэтому я провел его дома. Но не скучал.
- Чем же ты занимался целых три месяца?
- Катался на велосипеде, с ребятами играл в разные игры. Футбол, баскетбол, волейбол - мы перепробовали. Каждый день ходил на турники делать гимнастику. Видишь, какие мышцы накачал?
- О-о, я бы тоже не прочь иметь такие ...
- Еще я книжки читал, фантастику. Ведь у меня много времени было. Теперь я специалист этого жанра.
- Ну, тогда расскажешь мне, что прочитал. А я тебе - о Крыме. Саша, ты согласен?
- Согласен!