1
5 - 9 классы Українська мова
Хлiб - найбiльше багатство
Попроси больше объяснений Следить Отметить нарушение Trol666l 19.04.2018
ответ
ответ дан
uliprotas
У всі віки, на всіх перепуттях історії хліб був найбільшим з багатств. Коли його обмаль — чваньковите золото просто непотріб. Його закопують в землю як мерця, його ховають за ковані двері як найпідлішого злочинця. А хліб і в бундючні хороми, і в прості селянські оселі здавна вносили на підноеах з шанобою. Ти, золото, годишся тільки для того, щоб на тобі подавати до столу звичайний.чорний житній хліб. Недарма збіднілі народи відверталися від держав, що мали багато золота, й простягали руки до тих, які мали багато хліба.
Хліб переважає все. Одне пшеничне зерно тяжче за гори золота. Вкинуте в землю, воно за один лише рік дає тисячі зерен. А золотий мішок вік пролежить в землі і нічого не вродить.
Тож недарма хлібом і біллю зустрічає Русь своїх дорогих гостей. Ідіть, народи! Русь не відмовить вам, як не відмввить у хлібі сусід сусідові, село селу. Можливо, в інших державах не так заведено. Можливо, там, де владарює золото, за хліб і гребуть золото. А у нас ні. У нас віддають хліб тією ж міркою, якою позичали… Ми позичаємо хліб на багатство.
Мама – найрідніша людина в житті кожної дитини. І, звичайно ж, для кожного його мама – найкраща.
Моя мама несхожа ні на кого. Вона дуже красива.
Та мамина зовнішня краса доповнюється й внутрішньою. Матуся завжди мене підтримує, вислуховує й розуміє. Вона вміє пробачати, але в той же час і сама визнає, якщо часом не права. Я знаю. Що вона завжди вірить у мене і пишається мною. Це додає мені віри в себе.
Матуся – дуже розумна й обізнана в багатьох сферах. Я постійно дізнаюся багато цікавого від неї. Вона допомагає мені в навчанні, я завжди ділюся з нею своїми успіхами та маленькими невдачами. Цінуйте своїх мам,вони найкращі.
Одного чудового, сніжного ранку я прокинулась(-вся) від морозного , холодного подиху зими.Ця чарівна пані може і заворожувати сліпучою білизною своїх пухких , як покривало снігів, а може і завдати великої шкоди морозами, віхолами і хурделицями.Цю пору року обожнюють діти , милуються дорослі і згадують минулі роки люди похилого віку.Вона приносить з собою і радість , і смуток, і трохи печалі.
Дерева стоять зовсім голі,засніжені.Отак згадаєш їх улітку чи навесні- такі зелені, заквітчаніАле обернешся і твій смуток розвіє юрба веселих і життєрадісних школярів, що не встигли повчити домашнього завдання, але скликали своїхм сміхом друзів і гайда на гірку - кататися на санях і лижах! Ото веселощів.Хочеш підійти до них і сміятися!
Небо затягнуте хмарами , з них наче сльози кпають маленькі білосніжні сніжинки,що кружляють у танці , ніжнолму вальсі зими. Ці принцеси надзвичайно симетричні і у кожної свій малюнок...Легкими рухами вони падають на вії,руки і перетворюються на краплинки води..
зима принесла на своїх крила і морозець, так притаманний їй,і веселощі від Новорічних свят і розва , і завороження її красою!