Коли до нас приходить золотава осінь, дерева змінюють своє забарвлення на жовтогаряче, помаранчеве, червоне. Сонце світить вже не так яскраво й лагідно, як раніше. Не можна почути гучний спів солов’їв, адже вони вже відлетіли у вирій. Дерева й кущі, що зеленіли влітку й навесні, наче вкрилися золотом. Вони стоять осяяні золотавим світлом, виблискуючи в промінчиках сонця та красуючись новими шатами.
Погода почала змінюватися. З кожним днем температура повітря стає нижче, а дощі йдуть дедалі частіше. Ведмеді та їжаки залягли у сплячку, поховалися в затишні місця численні комахи. Уся природа ніби поснула.
1. Ми працюємо для миру й живем для миру на землі. (В. Сосюра.) 2. Виходь, іди дорогами земними і від людей візьми, і людям дай. (П. Дорошко.) 3. Ми йдем і йдем, несем вогні, і творим блиск, і творим дні! (В. Чумак.) 4. He хлібом єдиним, а творчості дивом, а криком дитини існує людина. (І. Жиленко.) 5. Тільки млява, боязка людина не любить і боїться риску. (Леся Українка.) 6. He визнаю ні любові, ні дружби, ні приятелювання до перших заморозків чи до першого грому. (М. Стельмах.) 7. Є в коханні і будні, і свята, є в ньому і радість, і жаль, бо не можна життя заховати за рожевих ілюзій вуаль. (В. Симоненко.) 8. Навколо великих людей і круг їхньої пам’яті завжди точиться явна чи приглушена боротьба. (М. Рильський.)
Іван Франко написав багато чудових казок для дітей. Вони цікаві та повчальні.
«Фарбований лис» - одна із них. Головний герой твору – Лис Микита. Він має багато добрих рис. Він розумно уникав пасток, що готували для нього стрільці. Сміливий, спритний та вигадливий , коли треба знайти поживу не тільки для себе, а й для інших: він «ніколи не вертав з порожніми руками». Але дуже скоро загордився, став самовпевненим та хвальком, що завжди приводить до лиха. Не оминуло воно і Лиса. Швидко втікав від небезпеки, щоб його не наздогнали. Мудрість та хитрість до йому виплутатись зі складного становища: він заховався у діжці. Втомлений, терпляче чекав вечора серед їдкого запаху. Щире здивування переповнило Лиса від нового вигляду. І тільки небезпека минула, знову проявились найгірші риси: хитрість, брехливість, нечесність, хвалькуватість. Тому, коли відкрилась правда, сумна доля чекала Микиту - розлючені та обурені звірі пошматували його. Так зло було покарано.
На мою думку, Іван Франко надав рисами Лиса , що звір багато в чому подібний на людей. Казка вчить бути чесними, оптимістами, знаходити вихід у складних ситуаціях, поважати інших. Ось що я можу сказати про Лиса Микиту. Думаю щось підійде
Коли до нас приходить золотава осінь, дерева змінюють своє забарвлення на жовтогаряче, помаранчеве, червоне. Сонце світить вже не так яскраво й лагідно, як раніше. Не можна почути гучний спів солов’їв, адже вони вже відлетіли у вирій. Дерева й кущі, що зеленіли влітку й навесні, наче вкрилися золотом. Вони стоять осяяні золотавим світлом, виблискуючи в промінчиках сонця та красуючись новими шатами.
Погода почала змінюватися. З кожним днем температура повітря стає нижче, а дощі йдуть дедалі частіше. Ведмеді та їжаки залягли у сплячку, поховалися в затишні місця численні комахи. Уся природа ніби поснула.