(Задание со скечноутингом) У формі скетчноутінга (можете знайти в Інтернеті як це- малюнки для цікавого читання)
Розкрити цю тему (не обов’язково все , просто головне і намалювати у формі скечноутінга)
Громадська думка і журналістика. Громадська думка – явище історичне. З розвит- ком людської цивілізації і культури змінюється й статус громадської думки в житті суспільства, підвищується її роль, ускладнюються функції, розширюються сфери ді- яльності тощо. Усі ці процеси знаменують собою перетворення громадської думки з
9
10
простого судження мас, що має силу лише в обмежених рамках тих або інших спільнот чи регіонів, на політичний інститут життя суспільства в цілому.
Сучасна суспільна свідомість у світі відзначається особливо високим рівнем впли- ву громадської думки на всі сфери життєдіяльності суспільства, починаючи від гло- бальних політичних рішень і закінчуючи дрібними побутовими проблемами.
Громадська думка являє собою стан масової свідомості, що містить у собі ставлення (приховане чи відкрите) людей до фактів, явищ, подій, процесів, героїв та персонажів цього часу, тобто до всього того, що складає поточну історію.
Як відомо, історію сучасності створює журналістика. Характер ідей, що в сукуп- ності складають громадську думку, безпосередньо залежить від переконань людей і особливостей їхньої історичної свідомості. Громадська думка – це система зрозумі- лих і оцінених конкретних ситуацій поточного життя суспільства і виниклих через це уявлень про те, ЩО, ДЛЯ ЧОГО і ЯК мусить бути законсервоване або змінене в поточному житті.
Журналістика в сучасному світі – головний, хоча й не єдиний іб формування та існування громадської думки. Народження уявлень про необхідні зміни та процес запровадження цих змін неможливий сьогодні без участі ЗМІ.
Громадська думка має такі атрибутивні ознаки:
1) об’єктом громадської думки є лише ті події і явища дійсності, що викликають суспільний інтерес і характеризуються соціальною значимістю й актуальністю;
2) проблеми, з яких висловлюється громадська думка, передбачають можливість плюралістичного підходу, розбіжності в оцінках, тобто містять в собі більший чи мен- ший ефект дискусійності;
3) громадська думка функціонує практично в усіх сферах життєдіяльності суспіль- ства;
4) зміст суджень громадської думки визначається державно-політичною системою, соціальними умовами, у яких їй доводиться діяти, передусім обсягом і широтою ін- формації, що рухається різноманітними комунікаційними каналами, відкрита й до- ступна усім і кожному;
5) громадська думка складається й функціонує як у межах суспільства загалом, так і в межах наявних (групових чи масових) спільнот: соціальних, регіональних, професій- них, політичних, культурних тощо;
6) у межах кожної спільноти носієм громадської думки може бути як спільнота за- галом, так і її складові частини, залежно від змісту суджень; громадська думка може бути моністичною (одностайною) і плюралістичною (множинною, розмаїтою);
7) джерелами громадської думки є різноманітні форми суспільного досвіду, переду- сім матеріали ЗМІ, повідомлення з найближчого соціального оточення людей, а також наукові знання, офіційна інформація, відомості, що їх людина дістає в закладах освіти й культури. Громадська думка – це сума позицій окремих громадян з певного питання. А відтак на її формування та висловлення мають вплив світогляд, родинне виховання, рівень освіти й культури особи, її емоційний стан у цей момент. Оскільки кожне з джерел відображає дійсність з різним ступенем адекватності, громадська думка, що створюється на цій базі, також може бути «істинною», тобто відповідною до реальних інтересів соціального розвитку, або «хибною», ілюзорною;
8) у розвинутому демократичному суспільстві звичними каналами виявлення гро- мадської думки є друковані, ефірні та електронні органи масової інформації, референ- думи та опитування громадської думки, вибори органів влади, безпосередня участь громадян в управлінні, збори, маніфестації, пікетування, страйки та інш ви-
11
явити свою позицію;
9) активність функціонування і фактичне значення громадської думки в житті су-
спільства визначаються наявними соціальними умовами: соціально-економічним і культурним рівнем розвитку суспільства, а також рівнем розвитку демократичних інститутів і свобод, передусім свободи вираження думки – слова, преси, творчості, зборів, маніфестацій тощо. Головним будівельним матеріалом для громадської дум- ки є інформація, а головними каналами її формування й вираження – засоби масової інформації.
У цьому й реалізує себе журналістика в демократичному суспільстві як галузь сус- пільно-політичної діяльності.
