Швидко промайнуло тепле літечко, за ним — похмура осінь. Настала моя улюблена пора року — зима. Ще вчора надворі було темно, безрадісно, сіявся дрібний дощик. Здається, дня і не було. Сірий ранок переходив у вечірні сутінки. А сьогодні я прокидаюся від того, що моя кімната залита світлом. Кидаюсь до вікна — і очам своїм не вірю. Сталося диво: землю вкрила сніжно-біла снігова ковдра, шапки пухнастого снігу лежать на деревах. Здається, земля в передчутті великих свят прикрасила себе. І справді, вони, ці свята, скоро настануть. Спершу довгоочікуваний Новий рік, а незабаром і Різдво.
Радісний настрій від того дива, яке подарувала нам природа, не покидає мене весь день. А увечері почалася хуртовина. І так приємно було засинати в теплому ліжку під її пісню.
-Матусю, як ти ставишся до "Расмуса"?
-Це той, що про осінні місяці співає?
-Авжеж.
-Мені подобається ця пісня.І ще "Шадовс", а інші не дуже.
-Чому.
-Вони або якісь сумні,або депресивні.
-Ні,мам,у нього всі пісні гарні.Ти просто не розумієш.
-А що там розуміти?Ходить якесь опудало із пір'ями у голові.Та горланить щось.
-А тобі тільки ліричні треба?
-Так.В його виконанні тільки ліричні та романтичні.А депресивні-ні! І взагалі-про смаки не сперечаються.
-Точно.Ось і домовилися.