Відповідь:
Значущими частинами слова є корінь, суфікс, префікс, закінчення.Префікс — це значуща частина слова, яка знаходиться перед коренем і слугує для утворення нових слів. Суфікс — значуща частина слова, яка стоїть після кореня і слугує для творення слів із новим лексичним значенням. Закінчення – це змінна частина слова. Щоб правильно написати слово, треба знати, з яких частин воно складається.Так.Спільнокореневі слова — це слова зі спільним коренем, але з різними лексичними значеннями.Слова, які мають спільну частину — корінь та однакове значення.Тато —Татко, татусик; бабуся — Бабусенька, бабусечка, бабуня, бадунечка; матуся — Матінка, матіночка, матусенькаЗакінчення виражає його граматичне значення, а також слугує для зв’язку слiв у словосполученнi й реченнi.Суфікси : -к- о (татко), -ок (дружок), -ик (Тарасик), -ець (братець), -иц'- (а) (сестриця), -ичка (молодичка), -инка (дівчинка), -очк- а, -ечк- а, -очок, -ечок (невісточка, донечка, синочок), -оньк- а, -еньк- а ( дівчинонька, бабусенька), -ун'- (а) (матуня), -ус'- (а) (матуся); похідні -усеньк- а, -унечк- а, -уньчик, -усечк- а (бабусенька, матунечка, татуньчик, бабусечка)Змінні слова набувають різних форм, змінюючи своє закінчення за відмінками, родами, числами.Усі змінні слова мають закінчення. Незмінні - слова,що не мають закінчення, граматичних форм .Вони завжди вживаються в одній формі.9.За домогою закінчення
Пояснення:
Вірний Петрів кінь Буланко мчав по високій траві. З-під його копит, розправивши рожеві й зелені прозорі крильця, бризкали на всі боки коники. Комах зносило вітерцем, і вони розсіювались далеко довкола. Кілька разів з-під самих копит мов хто викидав здоровенних зайців. Не раз із густої трави сторчма злітали розпасені куріпки.
Ребро пагорба високо знеслося вгору, і перед вершником відкрилася поросла деревами долина. Петро спрямував Буланка пологим схилом праворуч. Хоч кінь мчав по траві, було видно, що під ним широка справжня стежка.
Стустившись з пагорба, Петро пустив вірного Буланка тихою ходою. Може, кроків зо двісті протюпав кінь, тоді заіржав. Десь за зворотом відповіли слабким переривчастим іржанням. Петро підняв лук і почав напинати тятиву.
Ось крутий зворот стежки. Межи кущів тьопає кінь половий. Голову опустив, порваний повід волочиться. Кульбака на коні скособочилась у правий бік, з неї стирчить дві стріли.
То ж Степанів Лиско! Не дався татарам! Бродить степом, сумує за загиблим господарем...
Підігнавши Буланка до охлялого коня, Петро зістрибнув. Погладжуючи замордованого Лиска, вийняв з його загноєних губ вудила. Розстібнув підпругу, зняв сідло, повиймав татарські стріли.
Петро повів обох коней на дзюркотіння води. Напоївши їх у струмку, заходився коло бідного Лиска. Почав гострими паличками чистити рани. Кінь дрібно тремтів. Ран було чимало. Всі від стріл. Маю надію, що написала правильно, але не впевнена(