сделайте сокращённый вариант текста ниже Чимало історичних пам’яток на землі українській. Вони мовчать, але їх чують, вони напівзапали в землю, але їх видно і крізь товщу віків. Такими є Золоті ворота Києва. Через них можна розгледіти минуле й майбутнє міста Кия.
Золоті ворота були зведені Ярославом Мудрим. Яким був первісний вигляд Золотих воріт? Вони становили собою архітектурну тріаду: власне ворота, фортечну вежу, храм. Три споруди різного призначення доречно й гармонійно злились у єдине ціле.
Брама замикала пояс оборонних укріплень міста. Довжина цього поясу сягала трьох з половиною кілометрів.
Вежа була прямокутна, з високою аркою, яку вгорі прикрашала декоративна кладка. З боку поля фортечна вежа мала три яруси вікон-бійниць.
Однокупольний храм Благовіщення здіймався над склепінням воріт. Він був розписаний вишуканими фресками.
Перед воротами був глибокий рів, через який перекидали підйомний міст.
Київ завжди гостинно відчиняв двері перед бажаними гостями: посольствами далеких і близьких країн, купецькими караванами. Але ворогів Золота брама завжди жахала. Літописи свідчать, що ніхто з напасників не зміг прорватися до Києва через Золоті ворота. Не змогли цього зробити й лави Батия – вони ввірвалися до міста з боку Лядських воріт. Прорвавши укріплення, кочівники знищили місто.
«Усе на світі боїться часу, але час боїться пірамід», - говорили давні єгиптяни. Безперечно, Золота брама – не колоси-усипальниці серед пісків пустелі. Проте справа не в розмірі. Будь-яке визначне творіння людських рук непідвладне часові. Не запали в Лету й Золоті ворота. 1832 р. їх відкопали. Брама – ровесниця всесвітньовідомої Київської Софії – вдруге побачила світ.
У 1982 році археологи та архітектори відбували церкву над Золотими воротами. Під новобудовою-макетом зображено руїни давніх Золотих воріт, зведених великим київським князем Ярославом
У всі часи дружба вважалася великою цінністю, у скіфів вона перевірялася кров’ю. Дружба оформлялася спеціальним договором і клятвою: надрізавши пальці побратими зливали цю кров. Лицарська мораль ставила чоловічу дружбу навіть вище кохання і сім’ї.
Зараз дружні почуття не такі важливі, як в давнину. Завжди людина знаходилась в пошуку надійного друга, партнера. Дружба часто допомагає змінитися на краще. Людина, котру вважають другом, більш за всіх знає про тебе, допомагає у важку хвилину та підтримує. Але хвилює запитання: якщо ця людина зрадить тебе? Тоді не має бажання довіряти кому-небудь зовсім. А тоді самотність?
Самотність дає зрозуміти, що ми маємо потребу в надійних, близьких друзях, можемо віддати їм часточку самого себе. Згадаємо героя новели О. Генрі «Останній листок» - Джонсі. Хвора дівчинка кожного дня рахувала листки плюща, бо лікар повідомив її, що коли відірвиться останній листок вона помре. Берман - герой цієї новели весь час пив і коли дізнався про хворобу дівчинки, намалював листок плюща, який довго не відривався від гілки. У Джонсі з’явилась надія на майбутнє. Григорій Сковорода навчав бути обачним у виборі друзів.
«Немає нічого небезпечнішого, ніж підступний ворог, але немає нічого отрутнішого від удаваного друга. Жоден диявол ніколи не приносить лиха більше, ніж такі удавані друзі».
Хотілось би на все життя оточити себе лише вірними та надійними людьми, тому що зрада ближнього – завжди гірша, ніж нападки зі сторони ворога