Різдво, це свято яке полюбляють усі дітлахи та деякі дорослі. Це свято дуже урочисте через свою атмосферу та настрій. В давнину люди вірили що саме в Різдво всі не чисті духи зникали, та ніколи більше не приходили.
Свят вечір - тий самий вечір де на столі обов'язково має на столі стояти кутя та ще 12 страв. Потім починалися танці, та коли всі вставали зі столу, кутю та ще деякі страви не забирали зі столу. Щоб духи рідних та знайомих мали змогу попоїсти.
Всім гарного Різдва та гарного настою!
Пояснення:
Що це за гамір надворі? Невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? Так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.
У дворі нашого будинку росте горобина. Давно вона росте, гордлива ті іноді журлива красуня, з солодким червоним намистом. Кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. Я навіть не пам"ятаю коли її там ще не було. Стара вона та розлога. Ніби царівна усьго саду. Останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі - птахи. Щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої пригоди...
Ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким деревом.
- Люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла свої ягідки, наше улюблене ласування.
-Так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки.
-Ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам - ніжним голосочком відповіла садова царівна. -Якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. Так я й стояла б в зажурі весь час.
-Та ми ж друзі! І завжди будемо допомагати один -одному! Ти для нас, як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі - весело зачиркали пташеки. - Тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася. Завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.
"Життя - це гра, а люди в ній - актори" -
Цей вислів сказаний про нас,
Бо кожен день міняємо ми ролі,
А через рік замінюють і нас.
Джульєтті згодом набрида Ромео,
Здається й Гамлету Офелія не та.
Піски із злота, сонце з карамелі...
У грі "Життя" усе кудись зника.
Життя-це саме мати талант "брати від життя все" і вміти насолоджуватись робить людину щасливою.Життя ,звичайно,має вельми складні іспити,які укріплюють наш дух(та й без них було б зовсім не цікаво,ми б не могли відчути мить радості,щастя,яка настає після пройдення чогось важкого чи поганого).За чорною смугою тягнеться біла...Ми не повинні бути "сліпими",які бачуть тільки чорні плями світу.Подививіться навколо-життя прекрасне в усіх його проявах: весняний спів пташок,грайливі посмішки людей,злотаве сонечко...Не треба цитувати нудьгуючих будистів" Життя-це сон перед смертю" чи щось подібне.Треба радіти життю!Життя - це найтриваліший і найскладніший іспит для кожного з нас. Випробування щастям і недолею, радістю і смутком, успіхами і невдачами. Цікаве те, що наявність високого інтелекту і природніх талантів у людини не гарантує їй того, що вона складе цей іспит.
Раз на рік ми з сім'єю відзначаємо свято Різдво. Це свято приносить веселощі і радість і тому мені він дуже подобається. Різдво Христове завжди буває взимку, тому погода на вулиці морозна. Яскраво світить сонечко, а на землі блищить і переливається сніг. Всі дерева стоять закутані снігом і мають гарний образ. Зимова пора взагалі красива пора року. У квартирах зустрічаються родичі і найдорожчі, всі вони вітають один одного з найдивовижнішим святом в році. Я теж отримую привітання і подарунки в цей день і також дарую особливо хороші побажання. У такий день я відчуваю себе набагато щасливіше. За традицією ми збираємося вдома за круглим столом. У нас збираються всі гості. Також мама робить багато смачних частувань. А ще пече саме смачний торт. У нас вдома прикрашена ялинка, вона виблискує різнокольоровими вогнями. Вона додає справжньому святу особливу чарівність. У нашому будинку панує затишна і святкова атмосфера. Перед веселощами цілий день насичений занепокоєнням і пре.
Объяснение: