До іть, будь ласка розказати усний переказ так, щоб створити оригінальне висловлювання і придумати заголовок. Дуже треба! ів. Слухаючи народні пісні, читаючи перекази та історичні романи, кожен із нас виявляє героя в собі, відчуває в собі козацьку душу! Козак-характерник не вразливий до шабель і куль. здатний проходити крізь вогонь та воду, читати чужі думки й розмовляти з тваринами. То хто ж із сучасних молодих людей не хотів би бути на нього схожим?!! Виявляється, такі є. Вони обурюються у «Фейсбуці»: «Усе це шароварщина, повернення в нафталін та архаїку». Так, уславлення козацтва легко може перетворитися на шароварництво, якщо героїщувати й підносити лише його зовнішні ознаки. На вулицях міст усе частіше можна зустріти юнака не лише у вишиванці, а й у шароварах і з козацьким оселедцем. Одяг і зачіска - питання смаку, проте це вияви зовнішнього наслідування приналежності до козацтва. Адже головне не одежа і навіть не воєнна вправність і фізична сила козака, а сила його духу, відданість і вірність рідній землі, яка й робила його незборимим! Нафталіном попахує і звичка вшановувати козацтва у виразно застарілих формах: довжелезних, сповнених розтягнутих діалогів і безкінечних танців відеофільмах, повторах у дитячих книжках давно всім відомих легенд про Січ і козацьких прислів’їв. Як писав Максим Рильський, «нове життя нового прагне слова». А ще - сучасних, цікавих дітям і молоді засобів популяризації подвигів наших предків. У вітринах книгарень нині бачимо історію, переосмислену і надруковано для сучасної дітвори - цифрового покоління українців. Історичні факти викладено цікаво, жваво, захопливо. Запорізькі козаки постають персонажами блокбастерів, героями яскравих коміксів. Нові форми викладу передають традиційний зміст по-новому! Нині у світі працює так званий закон платформи, що Забезпечує вільний і безперешкодний обмін інформацією. Панівним стає контент, тобто зміст, який людина творить і поширює, сприймає і засвоює. Саме від того, який зміст ти твориш, залежить, як і яким сприйматиме тебе світ. Оповіді про козаків мають бути оптимістичні, скеровані на пробудження в людях самосвідомості, упевненості в своїх силах. Необхідно перепрограмувати українців із комплексу меншовартості на впевненість у своїх можливостях, спроможності змінювати життя на краще! Наша молодь - рушій і джерело змін! Продовження тексту на фотографії…
напевно на землі немає ні однієї людини, яка б не любила зимових канікул. як правило, це пора різдвяних свят із купою позитивних емоцій. я завжди намагаюся проводити їх у сімейному колі. люблю, коли вдома яскраво миготять святкові вогники, а в гостинній відчувається неповторний аромат щойно прикрашеної ялинки та мандарин.
можна досхочу бавитись в цікаві ігри, або переглядати улюблені фільми. залишається дуже багато часу, аби просто провести його зі своїми рідними. власне це й є найприємнішим моментом.
традиційно, кожного року ми з моїми друзями на різдвяні свята завжди ходимо до новорічної ялинки, щоб порозважатися та подивитися на виставу із головними героями багатьох казок , снігуронькою та дідом морозом.
в цей же час збираються гості, тому у нас вдома завжди можна почути голосний сміх та веселі розмови. на одне з моїх найулюбленіших свят – різдво, збирається вся наша велика родина. святковий стіл переповнений смачними стравами та солодощами, проте частування розпочинається з куті.
після вечері я разом із своїми товаришами, приїжджими братами та сестрами йдемо колядувати. за традицією співати колядки потрібно пізно ввечері, проте моя мама не дозволяє мені цього робити так як окрім себе я повинен подбати і про своїх родичів, які зовсім не знають міста. і хоча нас час обмежений, ми намагаємося відвідати якнайбільше домівок. як правило,
наша компанія не обмежується однією колядкою, у нас їх декілька. співаючи, ми сповіщаємо усіх людей про народження ісуса христа. за це ми отримуємо цукерки, мандарини або ж дрібні гроші.
дівчата цього дня збираються разом, аби поворожити на свого судженого. це вони роблять з розтопленого воску зі свічки, який виливають у воду. подружки ніби там щось бачать, а потім лише голосно сміються.
наступний ранок розпочинається з того, що ми хвалимося перед нашими батьками своїм заробленим скарбом.
різдвяні канікули ще не закінчились, а я вже починаю за ними сумувати. адже цей час можна провести як найвеселіше.
- Привіт, Оксанко! А ти дивилась культурно-мистецьку передачу під назвою «Світлиця» вчора? - Привіт, Надійко! Так, дивилась. У цьому випуску торкались теми визначних пам’яток України. - Я також дивилась цю передачу. - Що тобі у ній сподобалось? - Мені сподобалось, що автори наголосили на тому, що зараз люди не особливо цінують культуру і не мають бажання охороняти наші культурні надбання. - Звичайно, це дуже велика проблема на сьогодні. Адже наш народ багатий фортецями, садибами, палацами та монастирями. - І це ти лише назвали архітектурні пам’ятки. А скільки перлин ми маємо в історії, монументальному мистецтві, археології! - Я вважаю, що люди мають цінувати свою культурну спадщину та ретельно зберігати її належним чином. - А як думаєш, цим повинні займатися науковці? - Звичайно, у збереженні культурних пам’яток велику роль відіграє наука. - А я вважаю, що і прості люди можуть не лише розуміти важливість пам’яток національного значення та допомагати у їх збереженні. - Як саме прості люди можуть цьому сприяти? - Передусім сформувати шанобливе ставлення у своїй свідомості до об’єктів національного значення. - Так, я згодна з тобою. На жаль, більшість сьогодні не усвідомлює велику необхідність збереження пам’яток культури для нинішнього і прийдешнього поколінь. - У цьому наша основна проблема та саме на цьому наголошувалось у передачі «Світлиця». Ти не знаєш, коли вийде наступний випуск? - Завтра о шостій вечора. Дякую за приємну бесіду. До зустрічі! - Дякую, бувай!
напевно на землі немає ні однієї людини, яка б не любила зимових канікул. як правило, це пора різдвяних свят із купою позитивних емоцій. я завжди намагаюся проводити їх у сімейному колі. люблю, коли вдома яскраво миготять святкові вогники, а в гостинній відчувається неповторний аромат щойно прикрашеної ялинки та мандарин.
можна досхочу бавитись в цікаві ігри, або переглядати улюблені фільми. залишається дуже багато часу, аби просто провести його зі своїми рідними. власне це й є найприємнішим моментом.
традиційно, кожного року ми з моїми друзями на різдвяні свята завжди ходимо до новорічної ялинки, щоб порозважатися та подивитися на виставу із головними героями багатьох казок , снігуронькою та дідом морозом.
в цей же час збираються гості, тому у нас вдома завжди можна почути голосний сміх та веселі розмови. на одне з моїх найулюбленіших свят – різдво, збирається вся наша велика родина. святковий стіл переповнений смачними стравами та солодощами, проте частування розпочинається з куті.
після вечері я разом із своїми товаришами, приїжджими братами та сестрами йдемо колядувати. за традицією співати колядки потрібно пізно ввечері, проте моя мама не дозволяє мені цього робити так як окрім себе я повинен подбати і про своїх родичів, які зовсім не знають міста. і хоча нас час обмежений, ми намагаємося відвідати якнайбільше домівок. як правило,
наша компанія не обмежується однією колядкою, у нас їх декілька. співаючи, ми сповіщаємо усіх людей про народження ісуса христа. за це ми отримуємо цукерки, мандарини або ж дрібні гроші.
дівчата цього дня збираються разом, аби поворожити на свого судженого. це вони роблять з розтопленого воску зі свічки, який виливають у воду. подружки ніби там щось бачать, а потім лише голосно сміються.
наступний ранок розпочинається з того, що ми хвалимося перед нашими батьками своїм заробленим скарбом.
різдвяні канікули ще не закінчились, а я вже починаю за ними сумувати. адже цей час можна провести як найвеселіше.