Чи потрібна шкільна форма?
Шкільна форма дозволяє дітям не відволікатися на такі значущі для них деталі, як обговорення зовнішнього вигляду однокласників і рівень їх матеріального забезпечення. У силу того, що діти часто жорстокі у своїх судженнях, школярі з бідніших сімей можуть чути на свою адресу глузування.
Це може вплинути не тільки на їх самооцінку, а й успішність у цілому.
Завдяки однаковою для всіх одязі соціальні відмінності стираються. Шкільна форма дисциплінує дітей. Класичний крій одягу, відсутність кричущих деталей і неприпустимих етикетом вирізів дає дітям можливість зосередитися на навчанні.
Однак, ці плюси введення форми актуальні тільки для тих шкіл, де варіанти моделей шкільної форми обговорюються заздалегідь і є обов'язковою вимогою для всіх учнів. У школах, де форма обов'язкова, але вимоги до шкільної форми не обумовлюються уповноваженими педагогами або батьківським комітетом – ці плюси вже не працюють.
У такому випадку думка про те, навіщо потрібна шкільна форма, є виправданим. Діти все одно будуть відволікатися і обговорювати сукню або новий модний жакет від шкільної форми тієї чи іншої учениці.
Плюси і мінуси шкільної форми
Плюси
До плюсів введення шкільної форми можна віднести вже відмічені раніше дисциплінованість і стирання соціальних ознак. Також форма дозволяє учням, особливо молодших класів, відчути свою приналежність до нової для них групі учнів.
Мінуси
Серед мінусів носіння шкільної форми можна відзначити її дорожнечу. Повний комплект з окремими елементами одягу для зміни може обійтися батькам у круглу суму. До того ж їм необхідно буде купувати одяг для прогулянок і вихідних днів. Ще однією проблемою шкільної форми є догляд за нею. Багато костюми періодично доводиться віддавати в хімчистку, а також ретельно і акуратно гладити.
Для самих школярів форма стає проблемою тоді, коли адміністрація навчального закладу приймає рішення про ведення єдиного фасону для всіх учнів. Проявити свою індивідуальність за до одягу учням стає складно.
Якою має бути шкільна форма?
Шкільна форма являє собою набір одягу класичного крою. Вибираючи форму для дитини, батькам варто скрупульозно поставитися до кожної моделі. Оскільки дитині доведеться провести в ній більшу частину часу, форма повинна відповідати таким вимогам:
• тканина повинна бути натуральною, допускається невелика кількість синтетичних волокон;
• всі шви і строчки повинні бути якісними;
• одяг не повинен обмежувати рухів дитини;
• якщо колірна гамма не затверджена статутом школи, перевагу краще віддати темним і не марким відтінкам, особливо це стосується форми для хлопчиків.
Село Криворівня розташоване на висоті 560 м над рівнем моря. Перша згадка про нього відноситься до 1654 р. Якщо піднятися на одну з вершин, то відкривається пейзаж, як річка Чорний Черемош звивається між горами то криво, то рівно, що й дало назву селові.
Ще з ХІХ ст. Криворівня стала місцем праці та відпочинку багатьох відомих діячів української культури, літератури, мистецтва. Тут побували такі вчені, як М. Драгоманов, В. Навроцький; письменники І. Франко, М. Коцюбинський, Г. Хоткевич, Леся Українка, О. Кобилянська, Олександр Олесь, О. Маковей, В. Стефаник, Марко Черемшина; етнографи С. Вінценз, В. Гнатюк, В. Шухевич, Хв. Вовк, Ф. Ржегорж; історики М. Грушевський,
І. Крип’якевич, В. Антонович; художники І. Труш, Ф. Красицький, М. Жук та багато інших.
У цьому мальовничому населеному пункті, що чарує своїми неповторними гірськими краєвидами, привітними і добрими мешканцями, функціонують як філіали Івано-Франківського краєзнавчого музею літературно-меморіальний музей Івана Франка, музей Михайла Грушевського і хата-гражда Харуків.
З 1901-го по 1914-й (крім 1905 і 1908 років) до Криворівні щоліта приїжджав Іван Франко. Він спочатку проживав у хаті Проця Мітчука, що на Заріччі (хата не збереглася), а з 1906-го – Василя Якіб’юка, сільського народного лікаря, різьбяра, музиканта, фотографа.
У Криворівні І. Франко не тільки відпочивав, але й працював. Тут він написав повість «Великий шум», поему «Терен у нозі», автобіографічне оповідання «У кузні», оповідання «Як Юра Шикманюк брив Черемош», поезії «У безсонну ніченьку» та багато інших. Також письменник здійснив ряд перекладів, записував фольклор.
У 1953 році у хаті Василя Якіб’юка відкрито кімнату-музей І.Франка, сільський клуб і бібліотеку.
У 1960-му за ініціативи Львівського університету ім. І. Франка (ректор Євген Лазаренко) та Івано-Франківського краєзнавчого музею будинок повністю передано під літературно-меморіальний музей Івана Франка. Першою завідувачкою музею була дружина письменника Гната Хоткевича Платоніда Володимирівна Хоткевич.
В одному з виставкових залів можна ознайомитися із соціально-економічним становищем Гуцульщини кін. ХІХ – поч. ХХ ст. (світлини кінця ХІХ ст., історичні документи), але основу експозиції музею становлять експонати, які розповідають про перебування Івана Франка, а також інших видатних діячів літератури, мистецтва, культури у Криворівні.
У музеї є дві меморіальні кімнати, в яких проживала родина Франків.
Інтер’єр цих кімнат відтворено за розповідями тих, у кого в пам’яті закарбувались часи Каменяра. Тут відвідувачі мають змогу побачити ліжко, на якому спав письменник, сак, яким він ловив рибу, а також багато прижиттєвих видань його творів.
Відвідувачів приваблює чудова піч, виготовлена косівськими умільцями Бахматюком та Кошаком у 1874 році.
Поруч з музеєм стоїть пам’ятник Каменяреві, відкритий у 1981 році, а також обеліск, виготовлений місцевим майстром І. Марусяком, з написом «Видатному українському письменникові І. Я. Франкові, 1856– 1916».
У музеї є кімната, в якій відтворено інтер’єр гуцульської оселі кінця ХІХ – початку ХХ ст. Представлено гуцульський одяг, декоративно-ужиткові речі.
Багато експонатів розповідає про перебування відомих письменників, громадських діячів у Криворівні
Зокрема, експонуються світлини з видами Буркута та автографами Лесі Українки й Івана Франка. Також представлено світлини видатних людей, які приїжджали до Криворівні, копії листів М. Коцюбинського, твори Станіслава Вінценза.
У Криворівні з 1906-го по 1912-й проживав український письменник, музикант, актор Гнат Хоткевич. Він у сусідньому селі Красноїллові разом з місцевими жителями створив Гуцульський театр. У музеї його пам'ять вшановано відкриттям кімнати-музею.
Дитячі та юнацькі роки у Криворівні провів польський письменник Станіслав Вінценз. Відомий його твір «На високій полонині» відтворив життя і побут гуцулів. У 2008 році у виставковому залі музею створено кімнату-музей письменника.
Під час святкування 150-річчя від дня народження Івана Франка відкрито виставковий зал музею, де експонуються роботи майстрів декоративно-ужиткового мистецтва.
За традицією Криворівня і сьогодні залишається місцем зустрічей та відпочинку видатних діячів сучасної української культури, мистецтва, а щедра, життєдайна Гуцульщина дає їм силу і творчу наснагу.