Я народився та живу в Україні. Це моя рідна Батьківщина, Вітчизна. Тут живуть мої батьки, жили дідусі та бабусі. Я люблю свою малу батьківщину, люблю всю країну — державу Україну. Як і батьків, її не вибирають, адже вона в мене одна-єдина.
Своє майбутнє я неодмінно повʼязую з Україною. Тут я зустріну кохання всього свого життя, створю власну сімʼю. Народяться мої діти, мої нащадки. Я намагатимусь виховати їх так, щоб вони, як і я, стали патріотами України, її вірними синами та дочками.
Я з великою шаною ставлюся до історичної та культурної спадщини українського народу, до рідної природи нашого краю, що обов’язково прищеплю своїм майбутнім дітям. Дбаю про екологію нашої мови, захоплююся барвами рідного слова, тому спілкуюся винятково українською.
Все життя я чесно працюватиму на благо рідної країни. Платитиму податки, братиму участь у суспільно-політичній діяльності нашої держави. Все це заради честі, миру та майбутнього України!
Важко уявити собі сучасну людину, яка живе поза суспільством. Кожному хочеться бути затребуваним, почутим, зрозумілим. Які б матеріальні блага не манили людину, все-таки найвищою цінністю залишається визнання суспільством його потрібності. Коли втрачається відчуття корисності та потрібності своєї праці, будь то навчання, фізичної або інтелектуальної діяльності, людина втрачає сенс життя. Відчувати себе впевненим і значущим допомагає родина. Здавалося б, такий маленький замкнутий колектив, а яку основоположну роль він відіграє в долі кожної людини. Саме сім’я формує ті цінності, які визначають майбутнє людини. Саме сім’я вселяє впевненість, що ти не самотній, що в тебе вистачить сил і терпіння для вирішення будь-яких проблем. Саме сім’я виховує ставлення до суспільства, до країн
Роксолана була дивовижною жінкою, Сулейман називав її Хуррем - сміється. Потрапивши в палац султана, вона попросила дозволу користуватися бібліотекою, і за час поки Сулейман був у військовому поході, встигла освоїти наскільки мов. Вона писала вірші, цінувала мистецтво, розбиралася в політиці, вміла танцювати. Все це ніби зачарувала її чоловіка. Навіть грізна палацова гвардія обожнювала пані, а вона, в свою чергу, збільшила їм платню, веліла побудувати казарми-палаци, наділила їх новими привілеями. Роксолана була дуже господарської. Коли треба було поповнити скарбницю, вона розпорядилася відкрити в європейському кварталі і в портових районах Стамбула винні лавкі.По її наказом поглибили бухту Золотий Ріг і реконструювали причали в Галаті, що благотворно позначилося на торгівлі. На ці гроші будували нові мечеті, лікарні. Багато дослідник говорять про те, що роль Роксолани в історії України перебільшена. Вона стала справжньою султаншею, переслідувала інтереси свого сина, домігшись того, щоб він успадковував престол після смерті батька. Деякі навіть стверджують, що правління Селіма (сина Роксолани) призвело до падіння Османської імперії. Так чи інакше, правління Сулеймана називають золотим століттям Османської імперії, і в цьому була велика заслуга Роксолани. Найбільш ціною те,що Роксоляна надзвичайно розумна.Вона знала кілька мов і завдяки цьому могла вільно спілкуватися з послами інших держав,листувалася з правителями Польщі,Венеції та Персії.Роксоляна давала слушні й мудрі поради самому султанові,це жінка,яка була світською людиною.Так мало того що вона не тільки не закривала свого обличя,як це було прийнято у мусульманок,а й навіть дозволяла малювати свої портрети відомим у той час художникам.Також Роксоляна займаласябудівництвом споруд і одогонів,брала участь у воєнних походах на рівні чоловіків(була присутня під час облоги турками Родосу,Білгорода,Відня) і разом із Сулейманом правила Османською імперією.Цим вчинками вона показує себе з хороброго боку,це мені й найбільше сподобалося.Авже ж Роксоляна не могла не мати негативних рис,тим більше в такі жорстокі часи й у такій швидкій на розправу державі,як Туреччина,але всі її вчинки були рішучими,і оцинювалися як найвище,тому що не кожна жінка була спроможна на таке.
Я народився та живу в Україні. Це моя рідна Батьківщина, Вітчизна. Тут живуть мої батьки, жили дідусі та бабусі. Я люблю свою малу батьківщину, люблю всю країну — державу Україну. Як і батьків, її не вибирають, адже вона в мене одна-єдина.
Своє майбутнє я неодмінно повʼязую з Україною. Тут я зустріну кохання всього свого життя, створю власну сімʼю. Народяться мої діти, мої нащадки. Я намагатимусь виховати їх так, щоб вони, як і я, стали патріотами України, її вірними синами та дочками.
Я з великою шаною ставлюся до історичної та культурної спадщини українського народу, до рідної природи нашого краю, що обов’язково прищеплю своїм майбутнім дітям. Дбаю про екологію нашої мови, захоплююся барвами рідного слова, тому спілкуюся винятково українською.
Все життя я чесно працюватиму на благо рідної країни. Платитиму податки, братиму участь у суспільно-політичній діяльності нашої держави. Все це заради честі, миру та майбутнього України!
Объяснение: