Речення розп., неокл., просте, пошир., односклад., безособ., повне. Гол. член тихо вираж. присл.
1. Нахилюся вербою над річкою і нап’юся води холодної. 2. Над білим світом – білий сніг. 3. Треба вміти прощати. 4. Яка висока і густа трава! 5. Чому погасили світло? 6. Семеро одного не ждуть.
Хутко стрибне на папір,
І, хоч вір, а хоч не вір,
Враз напише нове слово.
Ось і речення готове.
Вправно пише у руці,
Бачать всі старання ці.
(Ручка)
* * *
Дерев'яний
Та довгенький,
Маю носик я
Гостренький.
На білому
Слід лишаю
І всіх діток
Потішаю.
(Олівець)
* * *
У носатого Івана
Одежина дерев'яна.
Він у чистім полі ходить
І по ньому носом водить.
Нестрижений, нечесаний,
Гострим ножем затесаний.
(Олівець)
* * *
Я, не шкодуючи себе,
Служити ладен вам щодня.
Червоне, жовте, голубе
Носити можу я вбрання.
З братами я в коробці сплю.
Тож розбудіть хутчіш мене!
Бо дуже, діти, вас люблю,
Хоч серце в мене й кам'яне!
(Олівець)