Мобільний телефон впливає на здоров’я людини. Найбільш поширеним є вплив на психіку людини.
Мобільник викликає залежність: по-перше, це занепокоєння з приводу відсутності телефону. Якщо із собою немає заповітної трубки, людина відчуває сильне хвилювання, в деяких випадках здатне перерости в паніку. По-друге, психологи говорять про SMS-манію, яка більш за все характерна для підлітків. Розвиваються за до мобільних телефонів і давно відомі класичні манії, наприклад, манія переслідування, коли люди відчувають страхи через панічне побоювання, що їх телефони знаходяться на прослуховуванні. Ще один типовий прояв залежності – це звукові галюцинації. Часом людям здається, що вони чують дзвінок мобільного телефону, хоча насправді апарат не дзвонив. Цей феномен отримав назву «манія дзвінка». Особливо стрімко розвивається мобільна залежність у дітей. Такий стан справ викликає занепокоєння не тільки у психологів, а й у лікарів.
Крім того існує несприятливий вплив електромагнітного випромінювання на організм. При цьому може постраждати центральна нервова, імунна та ендокринна системи. Тому для необхідно дотримуватися наступних рекомендацій:
– не підносити телефон до голови в момент виклику (в процесі з’єднання з абонентом) – в ці секунди телефон розвиває максимальну потужність для виявлення та з’єднання з найближчою станцією зв’язку;
- не розмовляти в автомобілі. Металевий корпус автомобіля діє як «екран», погіршується радіозв’язок. У відповідь на це мобільний апарат збільшує свою потужність, що призводить до більшого опромінення абонента;
- користуватися мобільними телефонами в металевих гаражах.
Не розмовляйте по мобільному більше трьох хвилин поспіль, обов’язково робіть перерви не менше 15 хвилин. Не варто також носити мобільний телефон на шиї та класти його на ніч поряд із собою.
В усних творах слов’янських народів зберігся погляд дуже давніх людей на те, як було створено світ.
Ще до початку світу, коли не було ні неба, ні землі, а саме́ лише синє море, то посеред того моря стояло велике дерево, що його різні слов’янські народи називали по-різному: дубом, явором, сосною, березою, яблунею та інше.
На тому дереві була золота кора, перло́ва роса, і сиділи на ньому дивовижні птахи. Дехто каже, що то були два голуби, а дехто — що сивий сокіл. Серед гілля того дерева роїлися бджоли, у його корінні жили всілякі тварини, на гілках знайшли притулок птахи.
Таке дерево, що існувало до початку світу, в міфологи називається світовим. А найголовніші істоти на ньому — два голуби і сивий сокіл. То не просто птиці. Це втілені у пташину подобу боги, які створили світ — заснували небо із сонцем, місяцем і зорями з синього та золотого каміння, а землю — із дрібного піску.
А ще давнішим є уявлення праслов’ян про світове яйце, з якого постає Всесвіт, або Бог-Творець, якому належить створити землю і все на ній... Недаремно деякі слов’янські племена вважали яйце символом життя. У християнстві й сьогодні яйце — головний символ Великоднього свята. Погляньте на українські великодні писанки. Ви бачите на них не тільки дивовижні візерунки, які за найдавнішими уявленнями мали магічну силу, але й зображення сонця, місяця, зірок, світового дерева, небесних оленів, коней, птахів та інше.
А звідки взялися на землі люди?
Найдавніші міфи твердять, що людей розмножила по світу птиця. Ота первісна птиця — Першоптах — голуб чи сокіл, як кажуть народні легенди.
Як же це відбулося?
Постала земля серед води, та покрилася вона деревами і травою. Але сумним був світ без людського гомону. І тоді Першоптах, що мав у собі божественний вогонь, здатний запалити живу душу, злетів над лісом і вдарив блискавкою в сухий пеньок, що стримів на галявині. З того пенька постало тіло першого чоловіка, а з вогню Птаха-Бога — безсмертна людська душа.
За іншими легендами, тіло першочоловіка зробив Бог із глини. Однак глина — мертвий матеріал, і, щоб оживити людину, Творець схилився до неї й просто в уста вдихнув безсмертну душу.
(Ольга Бондарук)
За матеріалами: О. Я. Савченко. Літературне читання. 4 клас. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. Малюнки Марини Крюченко. Київ, видавничий дім «Освіта», 2015 рік, стор. 27 - 28.
Більше міфів та легенд на "Малій Сторінці":
Міфи та легенди
Міфи та легенди
Міфи складалися в різних народів у сиву давнину, на перших ступенях розвитку людської культури, ще до винаходу письма, до того, як з'явилися науки. Їх можна розглядати як наївні спроби пояснити явища дійсності, що оточувала первісних людей, як спроби витлумачити причини і наслідки цих явищ. Ми відрізняємо міф від літературного оповідання, навіть зовсім фантастичного, бо у міфа не було автора, якоїсь однієї людини, що його б вигадала. Міф — наслідок колективної творчості народу. Міф ми відрізняємо й від дитячої казки, бо він не призначався для дітей, і в його правдивість вірили як ті, хто його переказував, так і ті, хто слухав переказ. Нарешті, міф ми відрізняємо й від власне історичного оповідання. В нашій сучасній мові міфом ми називаємо щось недійсне, неправдоподібне, нереальне, вигадане, таке, чого не було в історичній дійсності.