З неочікуванних результатів:
З’являється відчуття того, що ти маєш бути гідним своїх пращурів, «підтримати честь роду». І якщо вони досягли в житті значних успіхів, то й ти маєш зробити щось хороше. З’являється внутрішнє відчуття відповідальності перед своїм родом. Тут мені деякі шуткували: “Тобі, мабуть, нема чим пишатися, так хочеш пишатися досягненнями пращурів та їх дворянським родом”. Але на мій погляд власне дворянство не є так цікавим, як конкретні досягнення конкретних осіб. Як Ви гадаєте, хто з пращурів цікавіший як людина – селянин, у документах котрого написано, що грамоту він вивчив самостійно вдома (що каже про велику жагу цієї людини до знань), або дворянин, котрий мав усі можливості бути освіченим, але залишився неписьменний? Розуміння багатонаціональності своїх пращурів. Наприклад, я у себе на цей час нарахувала вже сім національностей підтверджених архівними даними та ще з добрий десяток за генетичним аналізом. Нещодавно на генеалогічній конференції провідний український генеалог Томазов В. В., розповідаючи про користь генеалогії, відмітив, що вона – це найкращі ліки від ксенофобії! Я з ним повністю погоджуюсь і мрію, щоб якамога більше людей зрозуміли цю істину. В кожному з нас – «вінегрет» з національностей! Так який сенс ненавидіти народи, носієм генів яких ти є? В іншій статті прочитала, що глобалізація, завдяки активному змішуванню різних національностей, скоріше за все приведе до зникнення багатьох національних та релігійних конфліктів. І зараз цей процес набагато прискорюється. Навіть серед моїх близьких та знайомих є багато міжнаціональних шлюбів, причому досить екзотичних. Яскравий приклад: жінка з України, що має серед своїх пращурів крім українців, ще поляків та турок, одружується з сином корейця та голландки. Нове розуміння історії – після початку генеалогічних пошуків я зовсім іншим чином стала сприймати історію, змінивши погляд ззовні на погляд зсередини. Це ж велика різниця – прочитати про «якесь там повстання в якумусь там році» (одне з багатьох), або прочитати про те ж саме повстання, але якщо твій пращур Іван Петрович Сидоренко особисто брав у ньому участь!Объяснение:
- привіт! що читаєш?
- привіт! та ось «кобзаря» придбав на вихідних. не можу відірватися!
- мені теж шевченкові вірші подобаються. у них є щось особливе, якась душевність та мелодійність.
- так, вірші чудові. шевченко – справжній талант. я ось міркую, як нам пощастило, що його помітили, викупили з кріпацтва, так, що він мав змогу опублікувати свої твори!
- так! хоча, якщо я не помиляюся, спочатку його помітили як художника, через хист до малювання викупили та у навчанні.
- так і було! ось так таланти врятували людину від тяжкої кріпацької долі.
- це правда. проте сам шевченко все життя вболівав за кріпаків, ніколи не став байдужим. уся його творчість – це ніби заклик звернути увагу на тяготи та нещастя людей, яких нікому було захистити. йому боляче було бачити такі людські страждання в рідному краї, на рідній землі.
- та й у нього самого доля непроста була. мабуть, коли людина на власній шкурі відчула, що це таке – неволя, бідність, безправ’я, вона не може бути байдужою.
- поезія була його способом виразити свої думки, почуття, ставлення. це те, чим шевченко міг зарадити – змусити своїх читачів відчувати. тобі ось який вірш найбільше подобається?
- ой, та я й не знаю, багато їх! «лілея», «сон», «» та інші. а ти бачив картини шевченка? як тобі?
- бачив деякі, і картини, і малюнки. вони дуже майстерно виконані, такі гармонійні. він і портрети малював, і пейзажі.
- так, дійсно талановита людина талановита в усьому! це викликає захоплення!
- згоден!