- Привіт, мамо. Як справи? Що нового на роботі? - Привіт, Марічко. Все прекрасно. Сьогодні до нас привезли дівчинку з зламаною рукою. - І що? Вона плакала? - Ні, вона була мужня і не проронила сльозинки. За це ми пригосли її цукеркою. Ще ми лікували, хлопчика- футболіста. Разом з ним, у палаті, лежав 5-річний хлопчик, який боявся уколів і плакав. Футболіст під час уколів розповідав йому цікаві історії про футбол. Малий захоплено слухав і не помічав, як йому проаходять процедуру. Ось так пройшов день. - Класно.
1-4 Що ти, про кінь мій, пророкуєш мені смерть? Не твоя то турбота! Занадто я знаю і сам, що долею судилося мені загинути Тут, далеко від батька і від матері. Але не зійду я З бою, аж поки троян не насичений кровавою лайкою. (Гомер "Іліада")
5-8 Мила Делія! Я не женуся за хвалою, лише з тобою Бути б, а там нехай кличуть млявим, ледачим мене! Лише б дивитися на тебе, коли годину мій настане останній, І вмираючи, тебе слабкою рукою обнімати. Так і оплачешь мене на моєму ложі поховальному І до поцілунків своїм гірких додаси ти сліз. (Трибулл "Лірика")
9-10 Перш за все треба прийняти, що жодній з існуючих [речей] НЕ властиво ні впливати кожну випадкову річ, ні зазнавати з її сторони вплив і що будь-яка не виникає з будь-якого, якщо тільки не брати що сталося за збігом. Дійсно, яким чином бліде могло б виникнути з освіченого, якщо тільки освічене не виявилося б по збігом небледная або смаглявим? (Аристотель "Фізика")
