Як краса врятувала берізку Одного разу посадили великий новий ліс: дуби, липи, берест. Росли саджанці повільно, а бур'яни між ними - швидко. Не давали вони маленьким деревцям вирости, піднятися. Не знали люди, як бур'янів позбутися. От і старший лісник порадив посадити поміж дерев берізки. Вони, мовляв, ростуть швидко і знищать бур'яни, бо залишать їх без сонця. Так і зробили. Через кілька років підросли берізки, знищили геть усі бур'яни, але й іншим деревам не давали росту, заступали їм сонце. Вирішили зрубати берізки. Був ясний, сонячний вересневий день. Послали бригаду лісорубів. Берізки з білими стовбурами, золотистими листочками на тлі яскраво-синього неба були такими гарними! Зупинились лісоруби, завмерли від краси. Не піднялась рука з сокирою вчинити розправу над деревами. Розміркували, що можна інші деревця пересадити на окремі ділянки. І досі росте білокорий березовий гай, даруючи людям насолоду. Гарна береза, та все ж наймальовничіша вона восени, коли кожен її листочок виблискує, наче виграє на сонці. Недаремно ж кажуть "золота береза".
Объяснение:
1. В піснях і труд, і даль походу, і жаль, і усміх, і любов, і гнів великого народу.
2. Я пригорнусь до тебе піснею і яворами, золотими крильми пшениці, тінявими ярами.
3. Тихо вечір на місто лапу кладе і наспівує колискові.
4. В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.
5. Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу.
6. Усю худобу пасли на луках, на полях чи в лісах.
7. Лози, висип, кручі, ліс — все блищить і сяє на сонці.
8. А життя було усюди: і на землі, і у воді, і в повітрі.
9. Вівса, пшениці, ячмені — все це зіллялось в одну могутню хвилю.
10. Козаки ходили морем до таких турецьких фортець: Стамбул, Азов, Керч, Варна, Кафа.