М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
1ЛиКа6
1ЛиКа6
20.12.2022 12:17 •  Українська мова

1. Знайдіть звертання і виділіть їх комами, підкресліть. 1. Благословенний будь мій рідний краю! 2. Мріє не зрадь! 3. Україно моя мені в світі нічого не треба, тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти. 4. Я люблю тебе поле простір твій, широчінь, твої пахощі й цвіт. 5. О земле велетнів роди! 6. Зіроньки ясні небо покрили, вийди дівчино серденько миле. 7. Оставайтесь здорові мої високі тополі і хрещатий барвіночку! 8. Ой Дніпре мій Дніпре широкий та дужий, багато ти батьку у морі носив козацької крові. 9. О слово рідне Ти стоїш на чаті предковічних пам’яток святині. 10. Світи нам день безсмертними огнями, шуміть сади роди зерно земля! 11. Сій сіваче в людські груди правди вічної зерно. 12. Прощайте росяні долини і села сповнені краси. 13. Крізь сотні сумнівів я йду до тебе добро і правдо віку. 14. Що тобі моя рибочко? 15. Ми ж моя матінко козачого роду. 16. Пийте груди прозору блакить. Пийте очі проміння струмкове. 17. Я напоїти силою твоєю хотів би пісню земле ти моя! 18. Коли ж ти вийдеш ніжна Ярославно на темний вал одчаю і жаги?

2. Знайдіть вставні слова і речення і виділіть їх комами.

1. Мабуть ніщо так не радує зір, як зримий результат роботи. 2. Хто не живе для інших, той отже й для себе не живе. 3. Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коханий. 4. Брати жили як то кажуть душа в душу. 5. Найвідоміший я у моєму селі після Гоголя звісно і після Тараса. 6. Улас Самчук вважав, що література покликана по-перше відображати життя по-друге нести в собі моральну істину, тобто бути повчальною. 7. Я із щастям був заручений, та на жаль ми розійшлись. 8. Не любив він гризні. А Оришка навпаки любила сваритися. 9. І мить звичайну і таку реальну либонь таки не варто зупинить. 10. Багато сперечалися, подавали різні варіанти, обговорювали їх, і нарешті дійшли згоди. 11. Чисте небо не налягало на гори, а навпаки своєю високою легкою синявою довершувало, гармонійно доповнювало їх. 12. Злива тривала майже годину.

👇
Открыть все ответы
Ответ:
sashabayanov
sashabayanov
20.12.2022
Добридень, моя люба матусенько!
Як твої справи? Чому тобі довелося затриматися? Ми вже скучили за тобою! Але ти не турбуйся, мамочко, у нас дома все гаразд. Я допомагаю татові: і прибираю, і мию посуд, і навіть готую їсти. У школі теж усе гаразд. Оцінки в мене гарні - і з англійської, і з математики, і з української. Зі світової літератури ми зараз вивчаємо казку Ганса Крістіана Андерсена «Дикі лебеді». Але ми з тобою читали її влітку, тому тепер я читаю інші казки цього чудового казкаря.
Дорога матусю, до побачення! Будь ласка, приїжджай швидше!
Твоя Оксанка (Твій Петрик).
4,4(18 оценок)
Ответ:
шегп
шегп
20.12.2022
Був собі дід та баба і мали собі дочку. Ото чи довго прожила баба, чи ні, та й задумала вмерти. А як умирала, то своєму чоловікові казала:
— Як я умру, чоловіче, а ти будеш женитися, то гляди — не бери тої удови, що біля нас живе з дочкою, бо вона тобі буде жінкою, а нашій дитині не буде матір’ю!
— Добре,— відказав чоловік,— не буду брати не то ЇЇ, а й ніякої, і женитися не буду.
От заховав дід бабу і похорон відправив та й живе собі сам. А трохи згодом ішов раз селом та й зайшов до тієї удови, що жінка не веліла її брати. То чоловік сказав: не буду женитися ні з якою, а то й забув, що казав, і забіг, побалакав і удову до себе просив. Тоді вдова з великих радощів сказала:
— Я вже давно цього ждала!
От усю худобу забрала і до діда жити з дочкою помандрувала.
Ото живуть усі вкупі — дідова дочка й бабина. Дуже баба не любила дідової дочки: сказано, як мачуха,— усе гризе голову. Та й діти між собою часто сваряться — надто зла бабина дочка: звичайно, як зведенята,— у них ніколи ласки нема.
Оце, було, як підуть на досвітки, то дідова дочка пряде, а бабина знай цілу ніч гуляє з хлопцями та крутиться, і не раз так бувало, що, гарцюючи, і мички попалить. А йдуть додому вранці та дійдуть до перелазу — ото й каже бабина дочка до дідової дочки:
— Дай,— каже,— мені починки, сестрице, я подержу, поки ти перелізеш.
— Добре,— каже,— сестрице, на!
От поки дідова дочка перелазить, а бабина дочка, взявши починки, побіжить додому і матері набреше, що дідова дочка з хлопцями цілу ніч гуляла і мички попалила.
— А я пряла і додому поспішала. Бачте, мамочко, яка вона ледача!
От дідова дочка прийде додому, то мачуха й почне її бити і дідові виказувати:
— Твоя дитина ледащо — не хоче робити, а ти не хочеш учити!
Що вже не робила, як з неї не знущалась, що дідові не наговорювала, а їй усе байдуже: робить собі мовчки. Дуже бабі було досадно з дочкою дивитися на неї, що дід її жалує,— і почали вдвох радитися, як би дідову дочку витурити з дому, щоб її не було!
Ото й почала баба дідові гризти голову:
— Твоя дитина ледащо — не хоче нічого робити, тільки все гуляє та спить міцним сном, а ти ще й жалуєш, ти б лучче, ніж мав би жалувати її, найняв де-небудь, то, може, що й було б з неї!
— Де я найму її? — каже дід.
— Так веди куди хочеш, а щоб вона дома не була. Ото як докучала баба своїми речами дідові, аж до живих
печінок допекла, бо щодня одно товкла: «Веди та й годі!» Нічого було робити дідові: треба вести, хоч і жалко.
От зібрались і пішли, і зайшли у великий ліс. Ото дочка дідові й каже:
— Верніться, тату, додому, я й сама піду, десь знайду собі службу.
— Добре,— каже дід.
Попрощався і вернувсь, а дівчина пішла собі.
Ото йде та йде дуже великим лісом, коли стоїть яблунька, така зарощена бур’яном, що й не видно, та й каже:
—Дівонько-голубонько, обчисть мене, обханюч мене,— я тобі у великій пригоді стану!
От дідова дочка закотила рукави, обполола, обханю-чила і пісочком обсипала; яблунька подякувала, дівчина пішла далі.
Ото схотілось їй пити. Вона зайшла до криниці, а криничка їй говорить:
— Дівонько-голубонько, обчисть мене, обханюч мене,— я тобі у великій пригоді стану!
От дівчина обчистила, обханючила і пісочком обсипала; криничка їй подякувала, вона пішла далі. Коли біжить така погана собака та й каже:
— Дівонько-голубонько, обчисть мене, обханюч мене,— я тобі у великій пригоді стану!
От дівчина заходилась, обчистила, обханючила. Собака й сказала дівонько!» Вона пішла далі.
Коли стоїть піч, і така облупана, а біля неї глина лежить. Ото й каже піч:
— Дівонько-голубонько, обчисть мене, обмаж мене,— я тобі у великій пригоді стану!
От дівчина замісила глину, полізла у піч, обчистила, обмазала; піч їй подякувала, дівчина пішла далі. Ото йде та йде,— зустрічає її жінка та й каже:
— Помагайбі тобі, дівчино! Дівчина відказала їй:
— Добре здоров’я!
— Куди ти йдеш, дівчино? — спиталась жінка. А дівчина й каже:
— Іду, тіточко, щоб де найнятися.
— Наймись у мене,— сказала жінка.
— Добре,— відказала дівчина,— наймусь.
— У мене,— каже жінка,— невелике діло, аби ти вміла зробити те, що я скажу.
— А чому ж не зумію? — каже дівчина.— Раз мені покажете, паніматко, а вдруге і сама знатиму.
Ото прийшли додому, де та жінка жила. От жінка й каже:
— Ось що, дівчино: оце тобі казани, то ти рано й увечері нагрій окропу і вилий у корито, і борошенця туди всип, і замішай,— тільки, гляди мені, що б не гаряче було, тільки тепленьке,— та не бійся, що б не бачила, що б не чула,— стань на порозі, двічі свисни, то до тебе позла-зяться гадюки, ящірки, жаби і всякий звір, то ти нагодуй їх, то вони порозлазяться куди кому треба.
4,4(64 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська мова
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ