Часто ми чуємо розмови про те, що в кожної культурної людини має розвиватися обов'язково й культура мови. Зрозуміло, що ці речі взаємопов'язані, бо важко уявити освічену людину, яка на примітивному рівні володіє рідною мовою. То що ж таке культура мови? Насамперед — це вільне володіння нормами літературної мови, залежно від ситуації — уміння використовувати мовні засоби, коли виникає потреба. Високий рівень мовної культури, на мою думку, визначається не стільки засвоєнням правил чи норм, стільки оволодінням усіма мовними багатствами, а це, в першу чергу, передбачає уважне й поважне ставлення до мови. До речі, ставлення до будь-якої мови, яку ти хочеш вивчити. До таких багатств належать і лексичний запас слів, і знання фразеології, і афористичність висловлювань, і вміння будувати фрази, вести діалог, чітко формулювати свою думку тощо. Недопустимими речами є іронізування чи навіть насмішка над мовою, а це почасти трапляється нині, коли люди, напевно, не до кінця розуміють, що власне передбачає культура мови. Це також означає, що слід опанувати з до мови той етикет, який здавна шанується в народі, без цього важко уявити повноцінне спілкування.
-Привіт. -Привіт! -Де відпочивав на канікулах? -В селі у бабусі, а ти? -Я відпочивав на чорному морі. -В як тобі? Сподобалося? -Звісно! Там дуже гарно. Величезне море, навколо пісок, свіже повітря та багато іншого. Море чисте. В ньому дуже весело плавати з новими друзями. Домівки дуже красиві та затишні. Було дуже весело. А як тобі в селі? -Було дуже цікаво. Там були корови, свині, собаки, коти, вівці і так далі. Я до бабусі, грався з друзями, ходив на рибалку з дідусем. -Зрозуміло. Бувай! -Бувай!
