Українці завжди були дуже гостинними. Навіть якщо в хаті не було багато смачної їжі, гостя завжди намагалися гарно пригостити, а якщо вже було запізно, залишали переночувати. Взагалі, гостю пропонувалося все найкраще, що було в домі. І так було завжди, бо так повелося з давніх давен. А чи змінилося відношення до гостей тепер, у двадцять першому сторіччі? Як на мене, не дуже. Звісно, я можу судити тільки з власного досвіду та по расказам друзів та знайомих, але все ж таки я можу стверджувати, що українці як були гостинною нацією, так нею і залишилися. Інша справа, що тепер заздалегідь дзвонять перед тим, як прийти у гості, бо людей може не бути вдома. Попередити про свій видит - це питання етикету, і таке правило аж ніяк не робить людей менш гостинними. Як і раніше, нинішнє покоління українців любить як ходити у гості, так і приймати гостей. Як і раніше, ми намагаємося зробити так, щоб гість почував себе як удома. Як і раніше, добре пригостити та розважити гостя - обов'язково. Як і раніше, господарі потурбуються про те, щоб гість добрався додому без перешкод або взагалі переночував у них та поїхав додому вранці. Тому я вважаю, що гостинність як була, так і залишається характерною рисою нашого українського народу.
Що таке відповідальність? В сучасному світі молодь знає багато нових слів, таких як лайк, смарфон, айпад, фейсбук. А от чи знає сучасна молода людина таке , здавалосяб, просте слово, як відповідальність? Чи розуміє вона значення цього слова? Давайте подумаємо. що ж це таке? Згідно вікіпедії, відповідальність - це свідоме ставлення особи до норм, цінностей суспільства, до своїх обов*язків. А я хочу пояснити, як розумію це слово я. Буває, що школяр просить взяти додому щеня. Якщо батьки послухають його, і у них вдома з*явиться тваринка, то кожен з них, а в першу чергу школяр, несе за неї відповідальність . Тобто він повинен годувати її, дбати про неї. вигулювати. а в разі хвороби - лікувати. Це - соціальна відповідальність. Або ж інша ситуація. Відповідальність за свої вчинки. Якщо хлопець від нудьги зателефонує на номер 03 і викличе швидку, то тут вже буде кримінальна відповідальність. Адже за цей час, поки швидка мчала на хибний виклик, якась дуже хвора людина не отримала вчасно медичної до Кожен з нас несе в цьому житті відповідальність. Батьки - за своїх дітей, діти - за свою поведінку, всі ми - за наші взаємини, поведінку, ставлення до тієї чи іншої ситуації. Тому я вважаю, що відповідальність - це як совість. Якщо ти не вчинив нічого поганого, то й на душі в тебе спокійно. Якщо ж ти десь схибив, був байдужий до чужої біди чи навмисне до неї призвів - тобі доведеться за це відповідати. Якщо не перед людьми, то перед Богом і своєю совістю. Ось що таке, на мою думку, відповідальність.
Так людині потрібна гідність.Тому що Кожна людина є цінною та неповторною. Усі ми різні, але прагнення стати гідною людиною має стати нашою спільною рисою. Недарма кожен з батьків намагається зробити усе можливе, щоб їхня дитина виросла гідною людиною. Але як це – бути гідним? Що таке гідність? Протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. Деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. Таким чином ми вчимося та розвиваємося. Є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – морально-етичні принципи, затверджені суспільством. Гідність – це вміння тримати себе та свої думки чистими, що допомагає вчинити правильно, навіть якщо для цього доведеться боротися з особистими емоціями та переступати через свої слабкості. Гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких. Гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки. Чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість допомагають людині стати гідною. Наше життя є складним. В ньому зустрічається усе: радість і горе, нагороди та випробування. Ми стикаємося з підлістю, зрадою, ненавистю та болем. Це також невід’ємні частини нашого життя, але тільки від нас залежить: чи гідно ми витримаємо ці складні життєві іспити та вийдемо з труднощів переможцем, зберігши людяність,чи зламаємося та втратимо єдине, що нам по суті належить – свою гідність. Сьогодні, коли в сучасному світі досить важко знайти правильний шлях, адже моральні цінності та еталони правильної поведінки у суспільстві докорінно зламані, а людське життя не важить нічого, сьогодні, як ніколи, гостро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті решт і роблять людину гідною – тобто справжньою Людиною.
Як на мене, не дуже. Звісно, я можу судити тільки з власного досвіду та по расказам друзів та знайомих, але все ж таки я можу стверджувати, що українці як були гостинною нацією, так нею і залишилися. Інша справа, що тепер заздалегідь дзвонять перед тим, як прийти у гості, бо людей може не бути вдома. Попередити про свій видит - це питання етикету, і таке правило аж ніяк не робить людей менш гостинними.
Як і раніше, нинішнє покоління українців любить як ходити у гості, так і приймати гостей. Як і раніше, ми намагаємося зробити так, щоб гість почував себе як удома. Як і раніше, добре пригостити та розважити гостя - обов'язково. Як і раніше, господарі потурбуються про те, щоб гість добрався додому без перешкод або взагалі переночував у них та поїхав додому вранці. Тому я вважаю, що гостинність як була, так і залишається характерною рисою нашого українського народу.