1. Опис багатого і бідного хлопців
2. Важке життя Тараса
3.Зустріч з Оксаною
4.Загадкові діаманти хлопця
ПЕРЕКАЗ:
Із школи вийшли два хлопці: багатий і бідний. Бідного хлопця звали Тарас, у нього як він описував було не життя а мука,завжди голодний у немитій сорочці. Дяк недуже піклувався за нього, бив його за невдачі. Радів хлопець тільки тоді коли бачив Оксану, вона його пригріє своїми карими очима і посмушкою тай піде. А сирота Шевченко декілька днів носи під нестриженим чубом два блискучих діаманти
Нашел таки в архивах. Держи
Чи можна приховувати чиїсь злочини?
На мою думку, приховування злочину – такий самий злочин. Адже людина, приховуючи чужий злочин, стає співучасником у ньому. Доказом цього є чинний закон України та морально-етичні норми людства. Це свідчить саме слово «злочин», тобто – зло спричиняє. А кожне зло потребує покарання.
Тема злочинів висвітлена в українській літературі. Про це писали відомі українські письменники: Ольга Кобилянська, Панас Мирний, Багряний та багато інших авторів. Прикладом цього може слугувати соціально – психологічна повість Ольги Кобилянської «Земля», темою якої є вічна влада землі над селянином. Герої твору розкриваються передусім через ставлення до землі. У центрі уваги – родина Федорчуків: Івоніка, Марійка, їхні сини Михайло і Сава. Жадоба до збагачення, бажання володіти батьківською землею штовхають Саву на злочин Каїна. Івоніка, втративши улюбленого сина, з жахом переконується, що вбивця – його другий син. «Коли робили розтин тіла Михайла, викотилася куля, і батько непомітно її підібрав. Він її упізнав — такими кулями користувався лише Сава. Тоді Івоніка остаточно зрозумів, що Михайла справді вбив Сава. Але Івоніка не хотів утратити й другого сина…». Чому? Бо, напевне, любив його також, як і мати, що після смерті Михайла не приховувала у родинному колі ненависті до свого молодшого сина. Проте, як і Івоніка вона все одно любила Саву.
А як ця проблема висвітлена в історії? Не можна не згадати запорізьких козаків, для яких честь була головною, тому приховування злочину просто не існувало на Січі. До того ж, злочинців жорстоко карали.
Працюючи над темою хочу звернутися до власного життя. Від батька чую про часті випадки, коли на підприємстві залишають працювати робітника, що прийшов у нетверезому стані, коли насправді керівництво повинне передати таку людину до охорони та вивести з території підприємства.
Отже, приховування злочину безумовно є таким самим злочином. Ким би вам не була людина, скоївши злочин вона повинна понести своє покарання та визнати свої помилки.
Той, хто не бажає підняти упалого, нехай страшиться впасти сам, тому що, коли він упаде, ніхто не простягне йому руку
Сааді