Мені здається, що восьме березня це справжній початок весни. Ось уже котрий рік поспіль я помічаю, що після цього свята на вулиці теплішає і сонечко починає радісно пригрівати. Восьмого березня у всіх гарний настрій, всі жінки ходять по вулиці з букетами і щасливими посмішками. Вдома ми всією родиною вітаємо нашу маму, вручаючи їй красиві квіти, а тато дарує подарунки їй і мені теж. Адже це і моє свято теж. А одного разу на 8 березня ми таємно виростили в горщику тюльпан спеціально для мами.
Міжнародний жіночий день ми святкуємо не тільки вдома, але і в школі з хлопцями і вчителями. Заздалегідь всім класом ми готуємо справжнє свято, складаємо поздоровлення для жінок вчителів. Одного разу ми вирішили для кожної нашої вчительки зробити листівку своїми руками. На уроці праці ми попросили вчителя до нам зробити вітальні послання, і робота закипіла. Святковий сюрприз вдався, ніхто з шкільних вчителів не очікував від нас подарунка, і їх щира радість була нам дуже приємна.
Хлопчики з нашого класу щороку намагаються здивувати нас і це у них добре виходить. Напевно, у виборі подарунка їм допомагають мами, але їх щирі побажання в цей весняний день дуже подобаються всім дівчаткам. А мені до душі згуртованість нашого класу, коли ми разом придумуємо сценарій для весняного свята. Адже потрібно, щоб конкурси сподобалися і дівчаткам і хлопчикам і щоб не нудьгували ні ті, ні інші. У такі моменти ми часто сперечаємося, але завжди знаходимо відповідне рішення.
Восьмого березня ми влаштовуємо невеликий концерт, показуючи свої найкращі вміння. Хтось із хлопців гарно співає, хтось танцює, показує фокуси або всім класом ми розігруємо святковий спектакль перед глядачами. Задовго до 8 березня після уроків ми репетируємо всі сценки, щоб наша шкільна прем'єра користувалася успіхом. Для святкової постановки ми завжди вибираємо радісний і веселий сюжет, щоб при цьому кожному з хлопців дісталася нехай невелика, але все-таки своя роль.
З дівчатками з нашого класу на працях напередодні 8 березня ми готуємо смачний святковий пиріг з джемом і яблуками. А потім за мо хлопчиків і разом бенкеті, пригощаємо їх чаєм і свіжою випічкою. У цей передсвятковий день я і мої подружки вбираємося і робимо гарні зачіски. У школі на святі багато ошатних дівчаток, адже кожній хочеться бути най-най красивою. Восьме березня завжди приносить нам гарний настрій, і залишає тільки радісні спогади. Саме тому я щороку дуже чекаю цей чудовий і красивий свято.
Золота пектораль з кургану Товста МогилаЦарські скіфи жили на берегах Азовського моря і степового Криму. їхнім основним заняттям була війна. Та вони не тільки воювали, а й торгували з грецькими колоніями у Причорномор'ї. В обмін на зерно, хутро, віск, мед і рабів скіфи отримували зброю, вино, предмети розкоші. Скіфи-скотарі кочували на схід від пониззя Дніпра в пошуках нових пасовищ. На Придніпров'ї жили скіфи-хлібороби. Вони вирощували пшеницю, жито, ячмінь, коноплі, використовуючи великий плуг та тяглову силу волів. За словами Геродота, скіф міг поцілити у ворога з лука на відстані 500 метрів. Навіть скіфські дівчата вправно володіли зброєю і не виходили заміж, доки не вбивали трьох ворогів. Більшість худоби та рабів, захоплених під час воєн, діставалася багатим скіфам. Кочували скіфи на чотири- та шестиколісних возах. їх супроводжували озброєні воїни. У разі нападу ворогів вози ставили в коло, створюючи укріплений табір. Пізніше цю тактику використовували українські козаки. На культуру скіфів великий вплив мала грецька культура, носіями якої були жителі грецьких колоній. Історія зберегла імена скіфів за походженням - лікаря Токсаріса й філософа Анахарсіса, які здобули освіту в Греції. Скіфи мали свою оригінальну міфологію та релігію. Особливу пошану в них мали богиня домашнього вогнища Табіті (зі скіфської -«полум'яна»), володар неба і творець людства Папай, богиня землі Апі. Від шлюбу Папая та Апі народився пращур усіх скіфів Таргитай. Усім богам скіфи приносили жертви. Переважно це були коні або інші тварини. Винятком був бог війни Арей, якому віддавали кожного сотого полоненого. Скіфи шанували могили предків. їхня віра в потойбічне життя змушувала здійснювати жорстокий і складний поховальний обряд. На місці поховання насипали великий курган - «піраміду степів». Найвідомішими похованнями, які через розміри курганів дістали назву «царських», є: Солоха і Гайманова Могила на Запоріжжі, Чор-томлик і Товста Могила на Дніпропетровщині. У кінці IV - на початку III століття до н. е. Скіфія занепала. Через висихання степів кочівники вже не мали достатньо пасовищ для худоби. На територію Північного Причорномор'я прийшли сармати, які захопили їхні землі. Частина скіфського населення відступила і створила в пониззі Дніпра й Північного Криму Малу Скіфію зі столицею в Неаполі Скіфському, поблизу теперішнього Бахчисарая. Державу скіфів згодом підкорили римляни (Із підручника).
