- Здрастуй! Мене звати Миколка.
Привіт! Я Мишко. Ти з якого міста приїхав?
- Я з Одеси. А ти?
- А я з Костянтинівки .
- А в якій це області?
У Донецькій.
- Цікаво. Я в Донецькій області взагалі ще не бував. А ти бував у Одесі?
- Так, минулої осені ми їздили на екскурсію до Одеси.
- От добре! Тобі сподобалося наше місто?
- Так, а найбільше мені сподобалися Потьомкінські сходи та гарний вид на морський вокзал. Дуже велична картина. Я обожнюю кораблі. Можливо, стану моряком.
- А в твоєму місті є море? Адже Донецька область має вихід до моря. Вибач, я не дуже добре географію знаю.
- Ні, в нас моря немає, адже ми знаходимося на півночі області. В нас завод металургійний є. Раніше у нашому місті працювало кілька потужних підприємств, але потім вони порозвалювалися.
- Мабуть, Костянтинівка – невелике та затишне місто?
- Так, невелике. Воно було б затишнішим, якби завод не димив та не коптив так. Мешканці міста скаржаться.
- А якщо ти вирішиш стати моряком, то приїдеш вчитися до нас, в Одесу?
- Так, до вашої морської академії. Або до Маріуполя, де є її філіал.
Полум'я нічого не зачепило, окрім краю обкладинки.
На інші слова, крім цього, не було часу.
Замість очікування, Лізель вибрала втечу.