Настоящая зима приходит внезапно. Она то предшествует, то запаздывает от календаря.
Уже осень закончила все художественные дела. Уснула без теплого солнца природа в ожидании зимы. Еще вчера все было мрачным, а сегодня летят первые белые снежинки. Они кружатся в легком танке. Первые смельчаки опускаются на тропы, дома, теплые человеческие руки. Быстро исчезают талой водой. И их победное шествие предвещает приход зимы. Количество снежинок все увеличивается. И вот уже дома надели белые шапки, деревья - шубки, дороги - ковры.
Белая пора - время для развлечений на санках, лыжах, коньках.
На світі існує невидима сила. Вона є водночас зброєю та лікарем. Вона здатна змінювати світ та зцілювати душі. Ця сила є словом. Є навіть приказка: “слово — вершина людського”. Я з нею цілком згодний. Слово — одне з найвищих досягнень людей.
Особливо велике значення для людини має рідне слово. Його дитина чує ще в колисці від мами, потім вперше вимовляє його своїми вустами, а потім вчиться розбирати його літери у книгах. З рідним словом виростає людина, особистість.
Що це таке — слово? “Словом можна вбити, словом можна врятувати, словом можна з собою ціле військо скликати!” - такі рядки поети присвячують йому. Одне тільки слово може збудити в людині відчай або лють. А може підбадьорити, надихнути, повернути до життя.
Г) давним-давно, пліч-о-пліч, всього-на-всього, по-нашому.