(1) У селі в господаря жило два пси. (2) Довелося якось повз ворота проїжджати незнайом-цеві. (3) Один пес вискочив, погавкав, доки чоловік не/зник із очей, і повернувся до двору. (4) - Що/ж це тобі дало? - спитав другий собака.
(5)
- У всякому разі не/так нудно, - відповів той.
(6)
- Але ж не всі,
- сказав розумніший, - переїжджі такі, що/6 їх обовʼязково мати за
ворога нашого господаря... (7) Собакою бути - це річ непогана, а от брехати на кожного - зле.
Книги про минуле не втрачають актуальність і в наш час. Вони є неоціненним надбанням сьогоднішнього суспільства, тому що висвітлюють всі проблеми і розв"язки проблем минулого, так важливих для науки теперішнього.
Важливим є те, що деякі морально-етичні норми не втрачають свого значення протягом усіх поколінь і те, що люди часто наслідують характери, звичаї і традиції своїх пращурів. У сучасному світі залишилось багато тих переваг і недоліків людської сутності, що були притаманні людям у минулому. До теми протиріччя особистості, у своїх книжках, зверталося багато українських письменників, таких як Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Карпенко-Карий.
Отже, на мою думку, саме книги про минуле розкривають сутність сучасного.