Україну називають матір’ю. Батьківщина, як і мама – одна єдина, найрідніша. Вона для людини як два крила птахи, що дані для польоту. Батьківщина починається із мами, її колискової. Батьківщина – це і тато, його дужі руки, готові завжди підтримати, його мудрі слова, які нам завжди потрібні в житті. Батьківщина – це наші бабусі і дідусі, які ніжать і пестять нас. Отже, Батьківщина починається з родини від батьківської хати. Дорослі повинні пам’ятати, що якщо вони щиро люблять свій рідний край і демонструють цю любов своїм дітям, тоді їхні діти теж будуть сильно любити Батьківщину, а патріотизм не буде для них порожнім поняттям.
Необхідно постійно показувати дітям привабливі сторони любові до рідних місць і навколишнього середовища. Ось тоді можна цілком бути впевненим у тому, що їхні діти стануть гідними громадянами свої рідної Батьківщини. Важливо пам’ятати, що патріотизм є вираженням єдиних почуттів громадян країни у формі національної гордості, а також у вигляді шанобливого ставлення до інших народів.
ответ:
я вважаю,що ніхто й ніколи не зможе зрозуміти, що таке щастя. для когось – це купа грошей та величезний будинок, а для іншого – здоров’я рідних. більше того, у кожного з нас воно асоціюється з різними речами. хтось вбачає у щасті мішок дорогоцінних прикрас, а воно нагадує картину, яка відображає все те, що було для мене близьке раніше, і те, що робить мене щасливою зараз. проте малюнки на цій картині змінюються відповідно відповідно до віку.
перш за все, це пов’язано з пріоритетами. у дитинстві я раділа новим іграшкам та цукеркам, що купувала мені мама. щастя для мене було матеріальним, але ж я була дитиною і не зовсім розуміла, що таке щастя і яка людина є щасливою. напевно, так було у всіх із нас, адже розуміння певних речей приходить з віком, і ми не можемо засуджувати один одного за те, чого не розуміли.
з часом пріоритети змінюються, і на зміну матеріальним цінностям частково приходять моральні. я відчувала себе дійсно щасливою,коли,приходячи додому, поринала у світ казок, де добро перемагає зло і де всі принцеси завжди знаходять своїх принців. це вже не було те матеріальне задоволення, яке я отримувала від нових іграшок, це було щось більше. я справді була щаслива.
ні для кого не секрет, що кожен із нас сприймає літературу по-різному. хтось просто поглинає інформацію, а хтось читає між рядками. думаючи про щастя, я завжди згадую маленького принца із однойменної повісті. маленька троянда була не просто квіткою, про яку він піклувався, вона була об’єктом його кохання, причиною щастя. з появою квітки принц почав жити.
по-друге, коли людина дорослішає, в неї не залишається часу на щастя. це надзвичайно сумно. для мене дорослі наче роботи, що живуть за принципом робота – дім, не залишаючи місця і часу для щастя. я щиро радію за людей, що в душі залишаються дітьми. вони щасливі…
я майже втратила ту дитячу віру у казки, а це значить те, що я стала дорослішою. мене це лякає. хоч зараз для мене щастя не в грошах, проте я не знаю коли стану дорослою і почну бачити щастя саме в них. гроші й інші матеріальні цінності я сприймаю як належне, хоча це і не зовсім правильно, але зараз мене щасливою робить інше. це книжки, хоч іноді не зі щасливим кінцем, рідні та друзі, що мене оточують, те, чим я займаюсь і дійсно люблю.
объяснение: