Відповідь:
МЕНЮРУБРИКИ
МІЙ ЧАС ЗУПИНИВСЯ ТУТ. РОЗПОВІДЬ АМЕРИКАНЦЯ НА КАРАНТИНІ У ЛЬВОВІ
Joe Lindsley
29 березня 2020 27543 0
Джо Ліндслі прилетів до Львова на журналістську конференцію та через карантин змушений був залишитись тут надовго. (українською та англійською мовами)
Фото: Газета «День»
ФОТО: ГАЗЕТА «ДЕНЬ»
У Львові є популярною пісня, у якій є слова «Ми помрем не в Парижі». В епоху коронавірусу вона отримала зовсім інший зміст. Наш час зупинився там, де нас зупинила інфекція. І він змушує переглянути багато наших цінностей, змінити своє ставлення до світу та до себе. Історія американського журналіста Джо Ліндслі, який через вірус змушений надовго застрягнути у Львові та його друзів з різних країн світу.
Коронавірусом була інфікована значна частина відомих людей – принц Чарльз, Грета Тунберг, урядовці й політики з багатьох країн, включно з американськими сенаторами, зірками НБА та футболу, що підкреслює його поширення на весь світ. Він навіть отруїв мої сни: я бачу той самий жах, у якому залишок на шкалі мого інгалятора від астми, який рідко використовую, швидко падає до нуля. Всі ми перебуваємо у стані невизначеності і божевілля, і я чую історії, які дають надію, свідчать про розчарування та розгубленість, від друзів, яких я зустрів під час подорожей світом.
Під час цього карантину я перебуваю в Україні, де випадково залишився, коли музика, як у грі, перестала грати, і нам усім довелося знайти місце для самоізоляції. Я залишився за стінами монастиря ХVII століття як єдиний гість у готелі, і, незважаючи на фізичну ізоляцію, я перебуваю на зв’язку з іншими людьми. Усіх цікавить одне: що відбувається у цю дивну епоху коронавірусу? Ось мої думки.
Пояснення:
Объяснение:
Жила-была Весна. Уже пришло её время царствовать, но Зима никак не хотела уступать Весне дорогу. Долго шла Весна тайком, прячась от ветров и снегопадов, вьюг и метелей. Переступала тихонечко, незаметно, чтобы Зима её не видела, и не стала чинить препятствия. А то возьмёт да ненароком вышлет ей навстречу своё снежное войско.
Но всё сложилось удачно. Весна пришла и начала шлёпать по лужам.
— Ты зачем, Весна, гонишь талые снега?
— Чтобы разбудить природу, поторопить подснежники, выстелить полянки мягким, зелёным бархатом.
Подмигнула Весна солнышку – оно засветило ярче, помахала рукой небу – и небесная лазурь заиграла красками.
Но что это? Весна вдруг внезапно расстроилась. Она увидела берёзку, сломанную снегопадом. Подняла Весна березку, прислонила её к рядом стоящей липе, а место слома затянула потуже своим платочком.
Выздоравливай, берёзка! Грейся под лечебным солнышком, вдыхай свежий, весенний воздух.
А тебе, Весна, спасибо! За доброту, за тепло, за березку!