Ким би я хотіла стати в майбутньому Після шкільних років ми станемо на порозі самостійного життя. Настане час визначити свої уподобання й обрати одну з доріг, на якій би можна було б якнайповніше себе реалізувати. Нелегко обирати фах. На сьогодні налічується близько чотирьох тисяч різноманітних професій. А треба обрати ту, яка приносила б людині задоволення від праці і користь людям. Я б хотіла присвятити своє життя людям: хочу стати лікарем. Чому? Тому, що найбільше диво і найдорожчий скарб у світі - це життя людини. Оберігати здоров'я і життя людей - найблагородніша справа. Професія лікаря - одна з найдавніших професій на землі. Ще змалку пам'ятаю доброзичливих, лагідних людей у білих халатах, що приходили мені на до коли я хворіла. Професія лікаря потребує пос-тійного вдосконалення, великих знань, високої майстерності; бо кожен час має свої "хвороби віку". І, на жаль, цим хворобам немає кінця. Колись лікарі навіть мріяти не могли про пересадження певних органів, а сьогодні - це реальність. Але, на жаль, людство зараз має такі хвороби, як СНІД і невідомі екологічні захворювання. І знову лікарі борються за здоров'я і життя людей. Не останню роль у моєму виборі професії відіграли література та кіно. Лікарі, медичні сестри, санітари перш за все турбувалися про життя інших людей, виявляючи при цьому свою безстрашність, мужність, вміння приймати правильні професійні рішення. Де ллється кров і гинуть люди, там першими на до приходять медики. Війни, екологічні та природні катастрофи, аварії несуть людям біль, горе, смерть. Оперативна своєчасна до медиків рятує життя людей, що потрапили в біду. У роздумах про своє майбутнє я звертаюсь саме до таких особистос тей, що раз і назавжди присягнулися словами клятви Гіпократа і не зрадили її, прагнули кожен мірою своїх можливостей служити найгуманнішій справі на землі. Я прагну стати лікарем, бо хочу турбуватися про здоров'я людей, продовжувати їхній вік, вчасно рятувати їм життя, надаючи їм професійну медичну до
Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!
(Розпов.,неокл.,просте,двоскл.,поширене,повне,ускл. однорідними присудками)