Останнім часом це дуже важка тема для твору, тому що зими стають усе коротше й мало схожими на справжніми, оспіваними поетами, зображену художниками російську зимушку-зиму. Батьки часто згадують веселі морозні дні з катанням на ковзанах, з лижними походами, навіть сани з юри описують із захватом. А в нас зараз клімат, на жаль, змінився. Це називається «глобальне потепління». И все-таки бувають такі чудові деньки в грудні-січні, коли прокидаєшся, а кімната сіяє, начебто від безлічі яскравих електричних лампочок, а скла на вікнах розписані чудесними візерунками й сонячними зайчиками бігають по стінах, відбиваючи дзеркальні поверхні. Правда, здається, від цього яскравого сяйва в кімнаті прохолодніше, особливо, якщо за вікнами лежить (або йде) сніг і засніжені гілки заглядають у кімнату. Але ця прохолодь радісна, вона бадьорить, хочеться скоріше підхопитися й зайнятися чимсь корисним. А якщо це вихідний, я намагаюся швидше поїсти й трошки до по будинку, щоб скоріше, схопивши санки, утекти у двір, де вже чимало носиться таких же щасливих моїх друзів. Не лижі, не ковзани — саме санки в такий ранок мені потрібніше всього. Ми будемо катати один одного, спускатися з гірки (невеликий, але справжньої), ми зліпимо снеговиков, різних і багато. Так, зимовий ранок у вихідний — це чудо
У мене є гарний друг на ім'я Костя. Це щирий та відданий хлопчик, який вражає мене своїм веселим норовом. Костю я знаю з раннього дитинства. Ми живемо з ним в одному будинку. Костя старший за мене на один рік. Костя дуже чуйний та добрий. Він завжди допомагає мені у скрутну хвилину. Намагаюсь бути чудовим другом для нього і я. Сподіваюсь, що наша віддана дружба буде тривати вічно.
Когда я была совсем маленькой я очень любила смотреть мультики, да и сейчас не отказываюсь. Так вот я влюблена с самого детства в мультик под названием "Ну, погоди"!. Шустрый зайка и неуклюжий волк, что еще надо для интересного сюжета. Когда я смотрела этот мультфильм мое сердце чуть не выскакивало из груди когда волчище чуть не поймал зайчонку. А этот огромный бегемот мещающий миссии волка, все таки он сторонник зайчика. И что самое интересное авторы мультфильма показывают нам , что волк это плохой пример для подражания , ну кому ты в жизни такой понадобишься заядлый курильщик . А заяц это же скрытое воспевание ума, трудолюбия, честности и всех остальных положительных черт. Под зверьками как-бы подрузоомеваются звери. Быть как зайка почетно, как волк омерзительно. Но война когда нибудь кончается и заяц и волк сближаются с каждой серией несмотря ни на что это нам говорит о том , что если какими разными вы не были бы если вы захотите сможете найти общий язык . Я люблю этот мультик за этот поучающий момент и конечно же традиционное в конце "Ну ,заяц погоди!"
И все-таки бувають такі чудові деньки в грудні-січні, коли прокидаєшся, а кімната сіяє, начебто від безлічі яскравих електричних лампочок, а скла на вікнах розписані чудесними візерунками й сонячними зайчиками бігають по стінах, відбиваючи дзеркальні поверхні. Правда, здається, від цього яскравого сяйва в кімнаті прохолодніше, особливо, якщо за вікнами лежить (або йде) сніг і засніжені гілки заглядають у кімнату. Але ця прохолодь радісна, вона бадьорить, хочеться скоріше підхопитися й зайнятися чимсь корисним. А якщо це вихідний, я намагаюся швидше поїсти й трошки до по будинку, щоб скоріше, схопивши санки, утекти у двір, де вже чимало носиться таких же щасливих моїх друзів. Не лижі, не ковзани — саме санки в такий ранок мені потрібніше всього. Ми будемо катати один одного, спускатися з гірки (невеликий, але справжньої), ми зліпимо снеговиков, різних і багато. Так, зимовий ранок у вихідний — це чудо