Твір-роздум. Мій рідний Харкове, тобі - моя любов Мабуть, кожна людина вважає, що її місто, або село, де вона народилася і живе, - найкращий куточок землі. Та це і зрозуміло, бо це місце - єдине, неповторне: воно викохало тебе на своїх долонях, збагатило тебе своєю красою, подарувало друзів. Ти - його часточка, його любий син і надія. Таким для мене є мій Харків - добрий і чесний трудівник, допитливий дослідник, культурний діяч. У ньому дивовижно переплітають ся сива й славна давнина і запал молодості, модернізовані новобудови й величезні шедеври архітектури минулих століть. Він серйозний і водночас веселий, гомінкий і поважно тихий. Він гордо несе свою славу день за днем із покоління в покоління вже близько трьох з половиною століть. Я люблю його щирою й ніжною любов'ю. Найбільше він подобається мені у весняному цвітінні каштанів і яблунь, сповнений ароматом квітучого бузку і свіжого зеленого вбрання. Яскраве сонце заливає свіжі асфальти і молоду траву, віддзеркалюється у вимитих відчинених шибках. А який він загадково-дивний взимку! Цієї пори він найошатніший увечері, коли на білій ковдрі снігу велично сплять дерева, вгамовують ся і затихають будинки. Золотом вкриває мій Харків осінь. Мені здається, вона у нас особлива, може, це тому, що в місті багато дерев, особливо кленів, і коли вони скидають своє листя нам під ноги, вся земля стає золотою. Кому як, а мені жаль наступати на цю красу. Літо розмальовує вулиці Харкова різнобарв'ям. Та, зізнаюся, я чомусь не дуже люблю моє місто влітку. Може тому, що після прозорої дзвінкої весни на нього лягає спека, пилюка і загазоване повітря. Стає сумно. Хоч, може, цей сум має іншу причину? Літні канікули розлучають мене з багатьма друзями. ...Я йду вулицями Харкова, зливаюся з перехожими і відчуваю себе господарем (вірніше сказати - одним із господарів) рідного міста. Бо пройде зовсім небагато часу - і його буття залежатиме від мене і таких, як я. Це саме нам дбати про наше місто вже через декілька років, і від нас залежатиме його майбутнє. Я впевнений: якщо і надалі в серцях наших палатиме вогонь любові до Харкова, то повік не згасне його слава!
Сильна національна влада зможе об'єднати всіх, незалежно від партійної приналежності, в боротьбі з корупцією, злочинністю, спекуляцією. Надзвичайна економічна та соціально-політична ситуація вимагає вжиття рішучих заходів. В державі мусить бути порядок на основі законності.
Гарант нашої незалежності - незалежна українська влада та економічні реформи. Для успішного проведення реформи, для тог, щоб запанувала справедливість, необхідно створити єдину структуру виконавчої влади: від Президента України до селищної та сільської Ради.
Для оздоровлення економіки та подолання інфляції необхідно: припинити виведення капіталу, заборонити кредитну емісію, збалансувати державний бюджет.
Треба, поки не пізно, перепрофільовувати збиткові підприємства, які б виробляли суспільно-необхідну продукцію.
Потрібно негайно відмовитись у внутрішньому обігу від валют інших країн. Це дало б можливість компенсувати вклади від знецінення в ощадбанках уже сьогодні.
Сільське господарство в економіці України мусить стати пріоритетним. Потрібно не керувати ним, а допомагати. Для розвитку найпродуктивніших у світі фермерських господарств необхідно створити спеціалізовані сервісні підприємства по торгівлі і обслуговуванню фермерів технікою і енергоносіями. Реальна вартість виробленої сільськогосподарської продукції повинна визначатись виробниками, а не державою. І це зупинить процес пограбування села. Розбудова широкої мережі приватних переробних підприємств та кооперативів, приватних обслуговуючих та посередницько-збутових підприємств до сільськогосподарським виробникам стабілізувати ситуацію.
Значним поштовхом у піднесенні сільського виробництва може стати ефективна система пільгового довгострокового кредитування фермерських господарств і молодих сімей.
Змінити політику інвестування: зі Сходу на Захід України. Необхідно: розробити програму мікроекономічних вільних зон, а не макро …
Змінити політику соціального забезпечення: гарантований адресний соціальний захист пенсіонерів, інвалідів, дітей, студентів, людей, що втратили роботу з незалежних від них обставин.
Особлива увага освіті, науці, культурі, охороні здоров'я. Припинити перетоки національного інтелекту в інші держави. Якщо ми дбаємо про завтрашнє своєї нації, то не маємо права заощаджувати кошти на цих сферах.
В духовній сфері - національні приоритети понад усе.
Виступати за поступове ядерне роззброєння, пам'ятаючи, що ядерна зброя - гарант нашої безпеки. Дбати про зміцнення Збройних Сил України як єдиного гаранта національної безпеки. Змінити застарілі технології на нові у виробничій сфері: стимулювати виробництво національних товарів.
