21 травня в Україні відзначали День вишиванки. Це не просто елемент етнічного одягу чи стильне доповнення в гардеробі, а ціле багатство нації з глибоким змістом. Зірки шоу-бізнесу разом з каналом «Україна 24» створили грандіозний онлайн-проєкт.
«Прекрасне свято одного з головних символів нашого народу — День вишиванки, в якій розповідаються історії, пишуться долі. Українські традиції — одні з найкрасивіших у світі. І в наших з вами силах поширити їх, розповісти про них всьому світу. Одягайте свої вишиванки, поширюйте свої історії, і нехай весь світ побачить красу української культури і її символів, які об’єднують народ», — написав український співак Павло Зібров та поділився своїм святковим образом.
Здорова самооцінка дозволяє нам легше долати життєві злети і падіння, але коли самооцінка низька – ми схильні бачити все у негативному світлі, не почуваючись здатними прийняти виклики життя.
Щирих оптимістів ми сприймаємо як людей у рожевих окулярах, але й песимісти не завжди здатні оцінити все об'єктивно. Негативні переконання стають благодатним ґрунтом для самокритичних думок, які, у свою чергу, негативно позначаються на нашому самопочутті.
Причини низької самооцінки часто полягають у вихованні. У дитячому віці психіка тільки починає формуватись, тож учителі, друзі, брати та сестри, батьки, фільми, серіали, засоби масової інформації, книги й музика – все це впливає на формування нашого світогляду, життєвих цінностей тощо.
Недоліки є у кожної людини, проте не дарма кажуть, що визнання – перший крок на шляху до розв'язання проблеми. Поки не визнаєте, що потребуєте змін, ризикуєте застрягти у вирі самознищення та низької самооцінки. Краще вчасно визнати наявність проблеми і докласти зусиль для її вирішення. Може не вийти з першого разу, але це не привід здаватися та опускати руки.
До чим змогла))
Нас, людей, на планеті більше семи мільярдів, і кожна людина належить до якогось народу. На мій погляд, людина може й жити сама по собі, може забути про те, до якого народу належить, але це буде неповноцінна людина. Вона буде неповноцінною не в сенсі фізичних або розумових здібностей, а в сенсі культури.
Кожен з нас є ланкою у довгому ланцюгу поколінь, який тягнеться з давніх давен і не закінчится на нас. Цей ланцюжок з'єднує далеких предків з нащадками. Якщо людина цурається свого народу, країни, що її породила, своєї мови та традицій, то це означає, що вона цурається своїх предків, зраджує їх.
На мій погляд, поважати культуру та традиції - не означає жити так, як жили наші предки декілька століть тому. Це й неможливо. Але пам'ятати, звідки ти взявся, яка земля тебе породила, до якого народу ти належиш - треба. Треба знати свою історію і мову, пам'ятати про славетних предків. Саме це робить людину справжньою людиною, а не просто біологічною істотою.