Кожен з нас вважає що лише він є власником цього світу і думає лише про себе. Але не ми його створювали і не нам його псувати. Пройшовшись парком, вулицями рідного міста можна побачити, що дуже багато людей не викидають сміття в спеціально відведене місце. І можуть навіть не замислюватися ні над природою, яку це надає її шкоду, ні над тими людьми що прибирають. Поїхавши в ліс ми теж можемо помітити як люди погано ставляться до навколишньої середи. Дехто розводить багаття на заборонених територіях тим самим може випадково загорітися весь ліс, а це найкращий виробник кисню. Масово вирубують дерева для задоволення власних потреб, але на місті них майже ніхто не посадить нових. Більшість видів тварин та рослин занесені до червоної книги, проте на жаль навіть це не зупиняє людей й далі їх винищувати. Ми повинні жити в гармонії з природою адже ми її частинка. Вона дбає про всіх, а про неї лише одиниці... Потрібно їй допомагати аби вона завжди залишалася такою ж чудовою.
1) Вони обійнялися, мов брати, і стояли вражені: під ними Поділ у садах, церкви, красиві будинки; довкола - Дніпро, задніпрянська далечінь, ліси, сонце і небо зовсім близько. 2) Є вічне щастя на природі, немає щастя для міської людини. 3) Невідомо звідки налетіли птахи, заколисалися ранкові гілки. 4) У селі люди дві години копають, крешуть каміння, потім роблять короткий перепочинок. 5) Кажуть: весна приносить щастя й радість, літо - життєву легкість. 6) Любіть красу мови жайворонка, звучання слів і запах слів: це квітка ніжна і чудова батьківська береза.
Я хочу сказати моїм найріднішим людям. Мої батьки дали мені життя, дали мені ціль, дали мені віру й надію. Вони вселили в мене впевненість у завтрашньому дні, до стати на правильний шлях. Підтримали мене у важкі моменти й дотепер ідуть поруч і оберігають від усіляких негод
Часом ми не цінуємо цього, але в кожного в душі зберігається подяка за все, що вони для нас зробили, за всі, чому навчили, за всі, від чого вберегли. І сьогодні я хочу сказати, що навіть не маю подання, який було б моє життя, якби не мої батьки, якби не їхня віра в мене й не їхній яскравий вогонь у серці й очах, що зігрівав і висвітлював шлях мого життя вам, мої батьки!
Ми повинні жити в гармонії з природою адже ми її частинка. Вона дбає про всіх, а про неї лише одиниці... Потрібно їй допомагати аби вона завжди залишалася такою ж чудовою.