Він відразу запалився бажанням вилити хоч раз перед живою, чужою людиною свою душу (Степан Васильченко)
А мені так і кортить розпитати про Марію, так і крутиться на язиці ймення її, та ніяково розпитувати (Михайло Коцюбинський)
З перших же днів закохався в неї, як сам признався собі, по самі вуха (Андрій Головко).
Говорилося багато промов, запальних, щирих і довгих… І кінець кінцем прийшли до того самого розбитого, кілька разів латаного корита і коаліції. (В. Винниченко, Відродження нації)
Коли Маркевич заграв з скрипачем Стером концерт Ліпінського, Тарас відчув себе на сьомому небі. (О. Іваненко, Тарасові шляхи)
Сотки, тисячі нещасних попадалися до рук козакам й мусили випити гірку до краю. (М. Коцюбинський, Дорогою ціною)
Розв’язка, видно, настане все ж не сьогодні, пізніше — ще ж не до дна випита чаша. (М. Олійник, Одержима)
Таким не заздрю, — сказав Богдан. — Оце вони й є ті, що «народжені повзати».(О. Гончар, Людина і зброя)
Сиділи, руки поскладавши, Для них все празники були. Сидіти, склавши руки (І.Котляревський, Енеїда)
Заїде до Дідони в гості І буде там бенкетовать; Полюбиться її він мосці І буде бісики пускать. (І.Котляревський, Енеїда)
- Доброго ранку, мамо, тату. З Новим роком вас! - І тебе з Новим роком, Максику. - Я приготував вам подарунок. Ось цей мамі, а цей татусеві. - Яке гарне кольє, синку! Дякую. - Дорогесенька моя, я тобі приготував таке саме кольє. І робили його за моїм дизайном! - Татку, заспокойся. Ось, тримай. - Я приготувала такий самий годинник. - Ну, нічого страшного. - А чого почервонів? - Я хотів вас порадувати і подивився, що ви приготували один-одному. Таке ж саме й я подарував. - Синочку, найкращий подарунок для нас - твоя посмішка. - Я згоден з мамою. - А я думав... - Максимку, хоч би ти й нічого не приготував, ми б розлюбили би тебе. Ось, подивися, що ми приготувати. - Дякую, мамо. Дякую, тату.
Найчастіше калина росте у лузі, поблизу водойм. Навесні високий і округлий кущ калини зацвітає білими мережаними кетягами. Вона приваблює до себе неповторною красою і п’янким ароматом. Під калиновим кущем дуже затишно, під густою кроною з широкого і великого листя можна сховатися від дощу, або спеки. Після цвітіння з’являються ягідки мов зелене намисто, а згодом вони починають червоніти. Прекрасна калина восени. Вона стоїть у червоному вбранні неповторна і чарівна. ЇЇ ягоди горять вогнем.Навесні округлий кущ калини щільно вкривається зеленим листям. Згодом з’являється суцвіття – маленькі букетики. Розцвітають вони поступово , спочатку утворивши віночок з дрібних п’ятипелюсткових квіточок, а серединка залишається не розцвіченою. За кілька днів квіти заповнять усе коло, утворивши запашний букет. Ними і заквітчаний калиновий кущ. Під час цвітіння калинонька надзвичайно гарна, мов наречена у весільній пишній сукні. Після цвітіння з’являються на кущі маленькі зелені ягідки, що за літо наллються соком і почервоніють. Восени калина змінює вбрання з зеленого на зоолотаво- жовте. Її червоні ягоди горять вогнем.Калина гарна в усі пори року.Навесні на ній скрізь смарагдове листя,видніються,як біле мереживо,квіти.Коли подивитися,то вона ніби наречена.Згодом на місці квітів можна побачити важкі кетяги.А осінь прикрашає калину жовтими і червоними барвами.Яскраво-червоні кетяги ховаються в багряно-золоте листя.
А мені так і кортить розпитати про Марію, так і крутиться на язиці ймення її, та ніяково розпитувати (Михайло Коцюбинський)
З перших же днів закохався в неї, як сам признався собі, по самі вуха (Андрій Головко).
Говорилося багато промов, запальних, щирих і довгих… І кінець кінцем прийшли до того самого розбитого, кілька разів латаного корита і коаліції. (В. Винниченко, Відродження нації)
Коли Маркевич заграв з скрипачем Стером концерт Ліпінського, Тарас відчув себе на сьомому небі. (О. Іваненко, Тарасові шляхи)
Сотки, тисячі нещасних попадалися до рук козакам й мусили випити гірку до краю. (М. Коцюбинський, Дорогою ціною)
Розв’язка, видно, настане все ж не сьогодні, пізніше — ще ж не до дна випита чаша. (М. Олійник, Одержима)
Таким не заздрю, — сказав Богдан. — Оце вони й є ті, що «народжені повзати».(О. Гончар, Людина і зброя)
Сиділи, руки поскладавши,
Для них все празники були.
Сидіти, склавши руки (І.Котляревський, Енеїда)
Заїде до Дідони в гості
І буде там бенкетовать;
Полюбиться її він мосці
І буде бісики пускать. (І.Котляревський, Енеїда)