Для кожної дитини її батьки найкращі. Так і для мене. І цей твір хочу присвятити моїй матусі.Це дуже вродлива і чуйна, добра й енергійна, люб’язна і весела, молода й життєрадісна людина. Не уявляю собі життя без неї. Бо вона виростила мене і навчила всьому, що я вмію. Мою маму звуть Ірина. Коли дивлюся на неї, то її очі, брови, волосся нагадують про дідуся й бабусю. У неї дуже виразні зелені 0чі, як поля та гаї навесні, біля яких вона зростала. Волосся її чорне, кольором своїм нагадує зоране поле. Такі ж і брови, що тоненькими смужечками розташовані над очима.Моя матуся струнка та висока, завжди гарно, зі смаком одягнена.У неї немає ворогів, бо вона завжди посміхається, не засмучує інших своїми проблемами. Навіть, коли сердиться, її очі світяться любов’ю. Тепло та ласка матері будуть мене зігрівати все життя.
У нашій сім'ї є чудова традиція,якої ми притримуємося.Усі чоловіки в нашій родині збирають моделі човнів.Це почалося уже давно.І навіть зараз це робить наш дідусь,який колись був моряком.Мій дідусь був у багатьох експедиціях на воді.Але зараз в його вік, це погано для серця, але його серце все ще в морі, тому він робить модельки човників.Усі люди в місті дуже люблять і поважають мого дідуся,всім подобаються його модельки.Але краще мого дідуся це робить тільки мій тато.Він дуже любить це заняття.Цьому його навчив його дідусь.Він робить багато різних човників.Тут є з білими вітрилами,чорними, і навіть піратські!Також цього навчається і мій старший брат разом зі мною.В нього вже досить непогано виходить, хоч він тільки і учиться.Мені теж дуже подобається ця робота Я дуже радий, що в нашої сім'ї є така традиція!
Прикраси з бісеру дуже самобутні та унікальні. Я люблю робить маленькі сережки та броші. Для сережок потрібно зовсім мало бісеру.Я беру різнокольоровий бісер та спеціальну нитку або тонку леску. Шукаю невеличку схему квіточки або підвіски.Відповідно до схеми нанизую намістинки на леску. Готову квіточку прилаштовую на гачечок для сережок. Роблю ще одну сережку. Подарунок готовий. Брошка з бісеру це трошки складніший виріб. Спочатку потрібно визначитися з формою, кольором та розміром. Якщо брошка буде невеличка потрібно знайти тканину -фетр відповідного кольору для основи. Ще потрібно знайти тоненьку голку, щоб низати бісер.Малюємо на фетрі наприклад листочок. Вирізаємо трошки більше чим нам треба. Починаємо пришивати бісер, спочатку акцентуємо темним бісером жилки листочка. Хаотично заполняємо пусті проміжки. Якщо брати бісер різного розміру, брошка буде яскравою та фактурною.На зворотню сторону брошки пришиваємо застібку. Для того щоб замаскувати зворотню сторону брошки потрібно декорувати шматочком тканини чи шкіри. Обережно зшиваємо краєчки шкіри та фетру. Нова прикраса готова.
Мою маму звуть Ірина. Коли дивлюся на неї, то її очі, брови, волосся нагадують про дідуся й бабусю. У неї дуже виразні зелені 0чі, як поля та гаї навесні, біля яких вона зростала. Волосся її чорне, кольором своїм нагадує зоране поле. Такі ж і брови, що тоненькими смужечками розташовані над очима.Моя матуся струнка та висока, завжди гарно, зі смаком одягнена.У неї немає ворогів, бо вона завжди посміхається, не засмучує інших своїми проблемами. Навіть, коли сердиться, її очі світяться любов’ю. Тепло та ласка матері будуть мене зігрівати все життя.