З дієприкметником: 1.Укриті інеєм дерева були прекрасні. 2.Трава була покошена ще вчора. 3.Лежачи нічого не зробиш. 4.Посивілий чоловік розповідав цікаві історії. 5. Ріжучий біль не давав спокою . 6. Пожовкле листя з дерев поволі опадає. з дієприслівником: 1. Записавши конспект Марійка була спокійна . 2. Бігши Оленка впала. 3.Люблячи свою маму Богданко купив квіти. 4.Читаючи вірш Толя збився. 5.Спокійно долетівши до Канади Наталка заспокоїлась. 6.Радіючи співала пісню маленька Оля.
Це був доже говіркий хлопчик з яким не всі хлопці полюбляли гуляти. Не всі розуміли його почуття гумору й інколи могли називати його жарти безглуздими й геть нікому не цікавими, але Дмитрик все одно жартував, вважаючи, що в нього це дуже добре виходить. Іноді він, навіть, уявляв себе великим майстром жартів і мріяв (як гадали всі) буди коміком в майбутньому, та чи це дійсно так ніхто ніколи не знав і ніхто ніколи в нього про це не питав. Може люди просто боялися смішної й геть безглуздої відповіді?!
Іменник гуляв по лісу і зустрів Прикметника і Дієслово: Дієслово каже: давай дружити? Іменник відповідає: навіщо? Прикметник: як це навіщо?! Щоб мати друзів. Іменник: навіщо мені друзі? Дієслово: бо в реченні ти будеш не один. Іменник: мені й одному не погано. Прикметник: ну як хочеш. От іде Іменник далі і непомітив як звалився в яму. Іменник: гей хто-небуть, до ть, будьласка! І йму на до прийшли Дієслово і Прикметник. Прикметник: до Іменник: так, витягніть мене звідси. І Прикметник з Дієсловом до меннику. З тих пір дружить Іменник з усіма частинами мови.
1.Укриті інеєм дерева були прекрасні.
2.Трава була покошена ще вчора.
3.Лежачи нічого не зробиш.
4.Посивілий чоловік розповідав цікаві історії.
5. Ріжучий біль не давав спокою .
6. Пожовкле листя з дерев поволі опадає.
з дієприслівником:
1. Записавши конспект Марійка була спокійна .
2. Бігши Оленка впала.
3.Люблячи свою маму Богданко купив квіти.
4.Читаючи вірш Толя збився.
5.Спокійно долетівши до Канади Наталка заспокоїлась.
6.Радіючи співала пісню маленька Оля.