1 твір:
зима. царство снiгу i морозу. одна з його найчарiвнiших картин — це зимовий ранок. як гарно прокинутися вранцi й вiдчути початок нового зимового дня! прокинешся, скочиш зi свого лiжка, пiдбiжиш до вiконця — i твої очi вiдразу ж заслiплює океан кришталево-чистого снiгу. вiн, наче дорога матерiя, блищить i переливається пiд скупими променями зимового сонця.
дерева надворi теж у важкому дорогому вбраннi. пишно й водночас якось таємничо стоять вони, сповитi бiлою пухкою тканиною. на гiлках деяких дерев розвiшано годiвнички. снiгурi, горобцi та iншi птахи прилiтають туди пiдгодуватися. приємно i весело спостерiгати за галасли вою метушнею птахiв!
вранцi може пiти снiг. iнодi вiн густий, пухнастий, а ще вiн може ледь яскриться на сонцi. тодi здається, що з неба сиплеться легке i майже непомiтне срiбло — й увесь ранок через це набуває урочистостi. дуже приємно бути надворi зимового ранку, дихати його чистим морозним повiтрям!
2 твір:
морозне сонечко тільки но піднялось на блакитному чистому небі , а вже прудкі пташки вишукують собі поживи під м'яким і пухнастим снігом. дерева стоять у снігу, немов яблуні в цвіту. білі-білі. і тільки де-не-де видніються червоні кетяги горобини. таємниче стоять ялини, закутані в теплу білу шубу зі снігу. шосе вже скинуло з себе білосніжний наряд, і здається, що дорога чорної змією звивається між високими будинками в білосніжних шапках. незважаючи на ранню годину, люди кудись поспішають, залишаючи на снігу ланцюжки своїх слідів, які переплелися між собою.
я люблю такі зимові ранки, вони дарують мені натхнення.
ответ:
видатний український філософ і письменник григорій сковорода написав багато творів, але він відомий не тільки цим. крім цього, григорій сковорода також запам’ятався тим, що від нього походила безліч дуже цікавих і корисних висловлювань, які, як мені здається, дуже добре відображають реальне життя і його нинішнє, поточний устрій. він відмінно розбирався в людях, а також у тому, що робить їх веселими, щасливими і такими, які хочуть жити і розвиватися.
зокрема, однією з фраз даного літературного діяча і мислителя, які дуже запам’ятовуються, є фраза про те, що ніщо не звеселяє душу людини, як споріднена працю. що ж мав на увазі сковорода, коли формулював цю думку? як мені здається, поверхневий зміст стає зрозумілим кожній людині, адже всі ми стикалися з чимось таким на власному досвіді.
нехай кожен задумається про своє життя і про найбільш приємні і веселі його моментах. я думаю, що тоді кожен з нас зможе згадати те, як він колись працював у веселій та цікавій компанії своїх друзів і однодумців. дійсно, з цим варто погодитися – такі моменти дуже сильно веселять людську душу, роблять її більш відкритою і радісною. а якщо так сталося, що ви такого ніколи не відчували, значить у вас вкрай убогий життєвий досвід і вам терміново необхідно заповнити його в цьому відношенні.
чому ж так виходить? щоб відповісти на це питання, слід спочатку зрозуміти, яке місце в житті людини займає праця. а працю можна називати однією з основ життя будь-якої людини. вона має безліч особливостей. по-перше, на працю витрачається енергія. вона являє собою те, на що людина готова приділяти свої час і сили. отже, всі ми хочемо бачити та знати і результат праці. результат повинен бути найкращим. по-друге, людина отримує радість і задоволення від взаємодії з іншими людьми. і особливо добре це відчувається під час праці. саме з цієї причини краще всього трудитися в певної компанії – з якимись іншими людьми заодно. це зможе підвищити ймовірність того, що праця буде дійсно результативною, а також дуже звеселить душу людини.
григорій сковорода був абсолютно правий, коли сформулював своє відоме висловлювання. у людини є безліч потреб. двома з них є потреба в праці, а також потреба у дружбі і спілкуванні. цілком зрозуміло, що якщо дві ці потреби задовольняються одночасно, то від такого задоволення людина почуває себе дуже добре і приємно. проявляється це в тому, що душа людини стає більш веселою.
