Навчання – це невід’ємна частина нашого буття. Але ж який життєвий урок буде найкращим? На мою думку, це поразка, яка навчає цінувати те, що маєш, не повторювати допущених помилок, чого не зможе зробити жодна перемога.
Чому саме поразка? По-перше, невдача змушує йти далі, удосконалюватися. Я вважаю, що це насамперед пов’язано із бажанням людини бути першою. Наприклад, якщо хтось програв у змаганнях, то він неодмінно скаже собі: «Наступного разу я матиму кращий результат!» У цьому разі поразка спонукає більше працювати над собою, своїми вміннями та навичками.
По-друге, детально проаналізувавши причини поразки, можна зрозуміти як діяти далі, не наступивши двічі на одні граблі. Звичайно, це робить не кожна людина, але, на мою думку, при бажанні бути кращим, удосконалюватися, перемогти в майбутньому все можливо.
Хтось може не погодитися, переконуючи в силі перемоги. Я розумію, що тріумф – це також урок, проте винести його в такому випадку складно. Зазвичай, коли таланить, людина розслабляється. Наприклад, після першої перемоги в бою князь Ігор у поемі «Слово о полку Ігоревім» утратив пильність, через що потерпів поразку та був захоплений у полон ворогами. Так тріумф спровокував невдачу.
Отже, недарма писала Ліна Костенко: “Поразка — це наука, ніяка перемога так не вчить”.
Объяснение:
серця. Щоб, якщо проллється кров на чужині, то нехай оросить рідну землю. Якщо вже не доведеться лягти в землю до своїх предків, то нехай її насиплють на могилі друзі. А ті, хто від'їжджав надовго або назавжди на чужину, теж везли з собою жменьку рідної землі.Навіщо вся ця сентиментальність, спитає хтось. Адже земля скрізь однакова. Ну, десь вона піщана, десь з глиною, а десь чорнозем. От і уся різниця. Але ж ця жменя рідної землі для людини - дуже важливий символ. Це уособлення любові до близьких людей, до своїх кревних родичів, до Батьківщини. Тобто символ найтеплішого та найріднішого для кожного
.