1. Дівчина сказала: "Посміхнись!"
"Посміхнись!" - сказала дівчина.
Дівчина сказала посміхнутись.
2. Віктор здивовано вигукнув: "Як так сталося?"
"Як так сталося?" - здивовано вигукнув Віктор.
Віктор здивувася як так сталося.
3. Перехожий запитав у мене: "Як дістатися метро?"
"Як дістатися метро?" - запитав перехожий.
Перехожий запитав у мене як дістатися метро.
4. Викладач повідомив: "Завтра буде контрольна"
"Завтра буде контрольна", - повідомив викладач.
Викладач повідомив, що завтра буде контрольна.
Объяснение:
Марися вільно розкинулась у траві, задивилася на завислі кетяги акації. Пахнуть вони густо медово. Бджоли гудуть, обліплюють біло-рожевий цвіт. Десь із глибини урочища соловей подає голос. Кажуть, меншає на світі солов`їв( підкреслити апостроф). Невже планета справді прощається з цим сіреньким самобутнім найніжнішим своїм поетом? А з ким же ділити оте почуття, що підіймається, росте в тобі, хоча й не знаєш, для кого? Незвичайний стан переживає душа в цім давнім урочищі. Ніби п`янить(підкреслити апостроф) самий дух акації, від нього аж чадієш, умліваєш, поринаєш у безміри якогось блаженства. Марися змружує очі, і одразу ніби зникає все, тане. Маєш над собою лише цей дивний світ, зітканий із золотавості сонця й клубків білого обліпленого бджолами цвіту. Досягається якась не знана раніш гармонія, сонце розлилося, і сама ти вже ніби розчиняєшься в солодкій млості природи в її запашистих медах… Зовсім заплющуєш очі, і тоді тебе нема, життя розтануло, світ зіллявся — на місці сонця вирує в небі тільки жовто-бура гаряча туманність, сповнена пахощів цвіту й золотої бджолиної музики.
Объяснение:
"привіт"-поздоровкався борис