У будень я звичайно встаю о 7 годині. Я застеляю постіль, відкриваю вікно і роблю зарядку. Потім йду у ванну, де чищу зуби й умиваюся. Якщо в мене досить часу, приймаю контрастний душ. Після ванної я повертаюся в кімнату, де вдягаюся і розчісуюся.
Через десять хвилин я готовий до сніданку. Після сніданку я одягаю плащ, беру портфель і йду до школи. Оскільки я живу недалеко від школи, щоб добратися туди, мені потрібно тільки 5—7 хвилин. Я не хочу спізнюватися на перший урок і тому приходжу в школу за кілька хвилин до дзвоника. Я залишаю плащ у гардеробі і піднімаюся в клас. Уроки починаються о восьмій годині ранку і закінчуються о пів на другу. Після уроків я йду додому й обідаю.
То про що ж розповідає мені дощ? Може, він перенесе мене в чарівну казку, в якій оживають іграшки і здійснюються всі дитячі мрії? Розкаже Про те, як швидкоплинний час і як важливо встигнути бути щасливими саме зараз, а не колись потім. У моїй пісні дощу звучить дитячий сміх і радісні крики, в ній немає місця тиші - ну і нехай! Адже звук дощу нагадує мені про те, що мої улюблені люди - це найголовніше, що є у мене в житті.