Мою маму звуть Валентина Іванівна Петренко. Їй сорок років. Але, по-моєму, вона виглядає набагато молодшою. Ми з татом вважаємо, що вона дуже красива жінка. Мама невисока, але в неї красива фігура. Тато говорить, що вона все така ж струнка, як у юності. У неї також дуже красиве волосся, довге і хвилясте. Моя мама зайнята людина. Вона працює бухгалтером на заводі. У неї також багато домашніх справ, хоча ми з татом намагаємося якнайбільше допомагати їй. Мама — дуже гарна людина. У неї багато друзів. Вона добра, енергійна і завжди готова прийти на до У неї гарне почуття гумору, і з нею весело.
Я хочу сказати моїм найріднішим людям. Мої батьки дали мені життя, дали мені ціль, дали мені віру й надію. Вони вселили в мене впевненість у завтрашньому дні, до стати на правильний шлях. Підтримали мене у важкі моменти й дотепер ідуть поруч і оберігають від усіляких негод
Часом ми не цінуємо цього, але в кожного в душі зберігається подяка за все, що вони для нас зробили, за всі, чому навчили, за всі, від чого вберегли. І сьогодні я хочу сказати, що навіть не маю подання, який було б моє життя, якби не мої батьки, якби не їхня віра в мене й не їхній яскравий вогонь у серці й очах, що зігрівав і висвітлював шлях мого життя вам, мої батьки!
