В далечині синіло море, ніжне й прозоре під світанковою імлою. Золотими порошинками запалювало сонце на хвилях перші іскри, і в усі сторони розбіглися по морю блакитні стежки, невідомі шляхи. Але невільники не милувалися з нього. Не раділи вони з пишної краси південної природи, ані з гір, ані з пахощів невідомих трав. Не веселив їх і кінець путі і близький відпочинок…
Дорога йшла баштанами і тютюновими плантаціями, потім пірнула в пишні виноградники і сади, повні персиків, слив, яблук і груш, потім знов вибігала на широкий простір — серед городів тa плантацій. І все ближче майоріли крізь зелень похмурі і присадкуваті каффські вежі по той бік затоки.
Каффа довгий час була генуезькою колонією. Року 1475 турки сплюндрували її, і з того часу вона втратила на деякий час свій колишній блиск і розкіш. Керував Каффою султанський намісник, так званий беглер-бей [135], три-бунчужний баша, якому скорялося, крім Каффи, все Південне узбережжя Криму, на гарматний постріл завширшки. В Каффі було багато вірмен, греків, турків, євреїв, італійців та караїмів. Кожен народ мав свої храми, але найпишніші були мусульманські мечеті з колишніх генуезьких церков, і серед них найкраща — Біюк-Джама з велетенською банею і двома мінаретами по тридцять п'ять обіймищ заввишки.
З північного заходу обмивало Каффу море широкою блакитною затокою. Зі сходу — замикав затоку мис Святого Іллі. З півдня обступали міцні відроги Яйли, а по той бік затоки — розкинувся північний степ, аж до Сиваша й Перекопа….
Каффа поділялася на три частини: фортецю, або цитадель, місто і передмістя. Фортецю збудували і зміцнили ще генуезці, оточивши її високими мурами з величезних кам'яних брил з дванадцятьма вежами й чотирма брамами. Вежі були чотирибокі, на два поверхи, з зубчастим карнизом між ними і таким же зубчастим верхом та кількома бійницями для гармат. Сухий рів оточував стіни не так для оборони, як щоб стікали в море гірські потоки після дощу. Місто було оточене такими ж мурами з вежами і брамами, а передмістя потопали в садах.
Каффський порт кипів кораблями. Стрункі венеціанські і далматські бригантини, англійські галіони й корвети, турецькі фелюки, галери та сандали, болгарські дуби й легкі вітрильники з Кавказу стояли всуміш із сірійськими, мальтійськими та кіпрськими столчаками. І той же вітер напинав жовтогарячі фрігійські й пурпурні генуезькі паруси, що й сніжно-білі крила іспанських фрегатів. Різномовна юрба заповняла порт, де пахтіло мускусом, виноградним вином, солоною рибою, ваніллю, смоленим канатом і фруктами.
Але головний товар тут були невільники. Звідси вивозили їх в усі порти Середземного моря, а потім гнали караванами до Персії, Індії та Аравії. На східних ринках українка цінувалася так само високо, як і черкешенка чи грузинка.
Перед каффською брамою невільників розподілили. Кожен купець відокремлював своїх бранців. Знов почався плач і лемент. Гірко ридали матері і рвали на собі волосся, прощаючись із дочками й синами. Як підстрелені, билися жінки, відриваючись від чоловіків, але батіг работорговця підіймав їх із землі і гнав на невільницький ринок.
Сафар розрахував, що сьогодні ринок буде переповнений рабами і ціни на них дуже знизяться. Тому краще відвести свій ясир до брата й дати йому відпочити, а потім продати здорових людей і взяти за них дорожче.
Але караван-сарай був переповнений. Тут формувався величезний східний караван, що прямував до Варшави. Довелося зігнати невільників до кошари й поставити навколо них сторожу. Бранців розв'язали. Знов забили кількох баранів та недужого коня, знову закуріли вогнища. І в ту мить, коли замикали ворота кошари, примчав Сафар із Горпиною і Настею. Корж помітив їх, кинувся до воріт. Настя підвелася в стременах, крикнула щось, але голос її розтанув у гомоні юрби, в криках погоничів, в тупотінні коней і овець.
Цехова сходка
Хома прокинувся пізно. Голова боліла, в роті було кисло. Неохоче підвівся він, випив кухоль пива і тільки тоді по-справжньому очуняв.
Не встиг він умитися, як за вікном зарипіли вози і незнайомий голос спитав:
— Гей, добрі люди, де тут мешкає шевський цехмістер?
— А що треба? — висунувся Хома.
— Та нам цехмістра, — разом відгукнулися Павло й Остап, вигнанці зі Львова.
— Я і є цехмістер. Заходьте!
Приїжджі зайшли до хати, перехрестилися на покуття і низько вклонилися хазяїнові.
— Рятуй, батьку!
Про те, що б я зробила, якби була президентом України - це мої власні думки, тому мені легше писати від жіночого лиця, тому будь уважним, й виправляй, якщо потрвбно.
Я давно думала про це, так ось якби я була президентом України, то, перш за все яб би переглянула нашу Конституцію і викреслила б усі закони, що заперечують самі собі. або створювалися лише задля захиста майна певної особи чи цієї самої особи, бо Конституція - це держ документ. а не особистий!
По-друге , я б заставила на усі мітінги, держ. свята усіх одягати вишиванки. Бо це наш символ. Сама б теж носила одяг з елементами укр вишивки, особливо під час візиту до ін країн.
Далі, ПОСТУПОВО, обов'язкового поступово, бо одразу це нереально, я би збільшувала пенсії(але не так. як їх зараз збільшують моїй бабусі, на 3. 48, якщо не помиляюся одного року і на гривню з копійками ще й на другий рік, це ж, вибачте, сміх крізь сльози)
Далі я би провела медичну реформу, купила б "швидкі жо віділяла б багато коштів на медецину, бо здоров'я - то є основа життя й заборонила б закривати лікарні у маленьких містах, за погане відношення керівництва до підлеглих - обов'язкова кримінальна відповідальність.
Щодо освіти, закупила б у школи комп'ютери, сучасні дошки, бо в нас ще й досі вісять дошки з часів СССР. Те ж саме щодо парт і стільців. Зробити в школах ремонт. в селах, де є хочаб 10 дітей - дозволити відкрити дев'ятикласні школи.
Якщо казати про вищу освіту, я б зробила її безкоштовною, але для дуже обдарованих дітей(які складають ЗНО щонайменше на 170- ів з кожного предмету окремо) , а приватні вузи й платну освіту, як на мене, треба ліквідувати взагалі.
Що стосується дитячіх садків, то зараз з цим проблема, особливо у великих містах, тому що садки переповнені, дітей дівати нікуди, а за чинним Законом не можна віддавати дитину в школу, якщо до цього вона хоча б останній рік не відвідувала дитячий саок. Тому, я б побудувала дитячі садки, а територію вже існуючих - збільшила. Закупила б іграшки й необхідне обладнання.
Щодо шкіл-інтернатів, будинків малютки й ін. подібних закладів - я б приділила їм достатньо уваги. Діти, що не мають батьківської підтримки, як на мене, повинні отримати принайні якусь її частку від держави. Я б закупила обладнання, іграшки, влаштовувалися би для таких дітей спеціальні заходи, відпосинки у спеціальних літніх таборах і т.д.
Знову почали б працювати заводи, засіюватись поля - в молоді було б бажання жити в селах, в великих селах як я вже казала, були б школи а також бібіліотеки та сільські клуби.
Я б заставила УСІХ ДІЄЗДАТНИХ Й ЗДОРОВИХ чоловіків 18-25 років служити в арміі 2-3 роки. Тому що мене просто вбиває коли хлопець намагається відкосити від армїї, я дівчина, але я хочу служити в армії, якщо хлопець намагається відкосити - кримінальна відповідальністью
Також. я б зібрала вчених, і розробили б спеціальну програму щоб створювати передові технології, бо, як то кажуть, хто володіє інформацією - той володіє світом.
Ще, за зраду Україні й її народові( шпіонаж, праця на користь ін держави й т.д.) , а такоє інші тяжкі злочини - серійні вбиства, педофілію - я б ввела смертну кару. За недотримання Конституції, розкрадання державного майна, приватизацію держ земель, привищення службових вповноважень, якщо галузь, наприклад харчування, то за недотримання санітарних норм(до речі, були б введені спеціальні санітарні норми, і всякі ГМО - були б їх прямими порушеннями) - тюремне ув'язнення щонайменше на 5 років з звільненням з посади та конфіскацією на користь державі(це, в основному за розкрадання та приватизацію держ майна, але можливі й ін варіанти).
І, мабіть найболючіше для мене питання - питання укр мови. Так вже сталося, що я живу в російськомовному середовищі, тому, що, як то кажуть, гріха таїти - розмовляю суржиком. Але, мені б не хотілося, щоб мої діти так розмовляли, тому. Обов'язкове навчання в ВУЗах і школах укр мовою. Але, якщо регіон російськомовний то можна дозволити рос мову навчання, але при цьому в тиждень в кожному класі має бути не менше 6 уроків укр мови і не менше 4х уроків Укр літератури. Також, я проти надання російській мові статусу державної, спілкуватися російською - не забороняти, але ми - Україна, тому й мова повинна бути українською.
Щодо різних конкурсів, наприклад, Євробачення представник від України обов'язково має бути українцем за національністю, й виконувати пісню ТІЛЬКИ укр мовою, бо ми вважаємося найспівочішою нацією.
Це мої думки, багатьом не подобаються, але я вважаю так.