Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців - клен, у росіян – берізка, а в нас – верба й калина. Правду каже прислів’я: без верби й калини нема України. З давніх-давен наш народ опоетизував цей кущ, оспівав у піснях. В калині, кажуть, материна любов і мудрість.
Колись цю рослину цінували особливо. Не було, здається, хати, біля якої не кущувала калина. Як забіліють квіти, дівчата ними коси прикрашали. А вже коли достигали, їх вішали попід стріхою.
Кущ калини біля материної хати. Це не тільки окраса, а й глибокий символ. Це наш духовний світ, наша спадщина. Кущ калини опредметнює і красу й духовний потяг до своєї землі, свого берега, своїх традицій. Хіба не просто це говорить народна поезія: калиновий міст, калинова сопілка, калинова колиска!
Мені здається, що тому, хто не посадив на обійсті калини, а ще гірше – коли викорчував – ні йому, ні його дітям ніколи не почути найніжнішої, найбентежнішої у світі пісні. Її може подарувати лише сопілка з маминої калини.
Ми живемо у дворі, де ростуть дуже старі дерева. Якось трапилася аварія в мережі підземних комунікацій. Приїхав екскаватор, але для роботи йому потрібно було місце. А на тому місці саме ріс старий клен. Водій екскаватора поїхав прямо на дерево. Але наш сусід став перед деревом, не даючи його зламати. Замість цього разов з іншим сусідом вони викопали лаву і гойдалку і цим дали можливість під'їхати екскаватору. Після закінчення ремонту, лаву і гойдалку встановили знову. Люди не пошкодували свого часу і сили, але зберегли життя дереву. I воно і понині дарує тінь і затишок усім мешканцям нашого двору. mark
2) вітер - підмет; колише, гойдає, затихає, шумить - присудки; блакить, трави - додатки; темную, кучерявий - означення; знов - обставина; на землі, у небі - обставини.