Бий, та дрібно, щоб знали чий син.
Близька соломка краще далекого сінця.
Хто пізно встає, тому хліба не стає.
Про вовка річ, а він навстріч.
Порожній колосок вище від усіх.
Пішов батько навпростець - нескоро вернеться.
Охота гірше неволі.
Українська література - це література заборонених і загиблих, розстріляних і зацькованих, вигнаних і забутих, через століття згаданих, через півстоліття надрукованих.
Мабуть, чогось такого подібного в цілому світі немає. Мова солов’їна, а тьохкають чортзна-що...
Дуже небагато людей живе сьогоденням. Більшість готується жити пізніше.
Залізка поробилися прасками ба й утюгами – пороблено?
Щастя – мов зернятко золотого піску в купі бруду, воно сяє навіть на дні пекла.
Все, що робиш, потрібно робити добре, навіть якщо здійснюєш безумство.
Люди охоче вірять у те, у що бажають вірити.
Одного дня він саме сидів на лавці у парку, вигадуючи чим би зіпсувати настрій іншим ( ох і пакосний він був).
Раптом до нього підбіга одна дівчинка. Він уже хотів нагриміти на неї, але її очі, в яких не було ні крапельки страху, здивували його.
Дівчинка сіла на краєчок лавки і почала розповідати йому казки. Так зародилася їхня дружба. Кожного дня прибігало золотоволосе дівча щоб хоч трохи звеселити свого нового друга. Але одного ранку вона не прийшла..
Після цього пройшло дуже багато років, і кожного дня у парку бачили дідуся, який очевидно когось чекав. І ось нарешті він побачив свою знайому. Її волосся посивіло, а лице вкрили зморшки. Того ж дня вона зникла, і ніколи не поверталась.
Можливо ви здогадались куди вона зникла? Якщо ні, тоді знайте, що вона сталп його маленькою "помічницею". Тепер вона допомагає йому зривати листочки з дерев, хоча інколи вона навпаки заважає йому. І їхня дружба триває й досьогодні.