Среди всех времен года особенно прекрасна осень. Меня привлекает разнообразие красок, большие перемены в природе, происходящие в этот сезон года. Осень бывает разная: вначале с яркими красками, а потом скучная и унылая пора. Она наступает незаметно. О ней напоминают осенние приметы: короткий день, прохладные ночи, перелетные птицы и красочность листвы на деревьях. В сентябре лето, как бы возвращается на неделю, радуя нас сухой и ясной солнечной погодой. В народе этот период называют бабьим летом. Вот тогда желательно пойти на прогулку в парк или поехать за город, чтобы полюбоваться преобразованиями осенней природы.
Гуляя по парку, удивляешься такому богатству ярких красок листвы на деревьях. Они становятся: золотистыми, лиловыми и красными, весело шелестят на ветру. Приятно идти по опавшей листве, как по мягкому ковру. Озеро в парке немного темнеет и напоминает прозрачное стекло. Здесь уже не слышно кваканья лягушек. Можно еще увидеть водоплавающих птиц, таких как утки и крачки, которые не успели улететь.
Приметой бабьего лета считается летающая паутина, которая встречается всюду между деревьями и переливается в солнечных лучах. В парке живут белки, но они уже ведут себя суетливо, ведь впереди зима и им необходимо заготовить впрок желуди и грибы. Но после золотой осени, с каждым днем листвы на деревьях становится все меньше, начинается пора дождей, солнце выглядывает редко. Прогулки в парке наводят грусть и печаль. Особенно, когда пролетает клин журавлей со своим прощальным курлыканьем. Иногда вместо дождя появляются первые снежинки, медленно кружась и сразу же тая, напоминают о скором наступлении другого времени года – зимы. Наверное ни одно время года не может похвастаться таким разнообразием красок и перемен, как осень. Не зря люди искусства почти все писали свои произведения, связанные с природой осени, привлекающей своей красотой, необычностью и таинственностью.
Хлопці знітилися. Обом стало соромно. Вони швидко вийшли з хати.
- Що будемо робити, Антоне?
- Не знаю. Я б зараз під землю провалився від сорому...
Вони сіли під старою розлогою грушею, колись бабуся з її плодів варила таке смачне варення ...
- А кому ти продав ікону?
- Опанасовичу ... В нього магазин є з всякою старовиною...Але вже стільки часу минуло...Та й грошей нема.
- Треба шукати ікону! А гроші я знаю в кого можна позичити. Бабусі недовго ще з нами бути...
Хлопці встали і попрямували до дороги.
В крамниці, звичайно, ікони не було. Опанасович сказав, що продав її якійсь старій жінці. А хто вона така - він не знає. Сказав лише, що бачив її кілька разів на базарі - вона продавала сир, молоко, масло... Хлопці вхопилися за це і попрямували до місцевого ринку, хоч надії було мало. Роман вже встиг позичити гроші в свого друга, аби лиш бабусю відшукати... Хлопці йшли поміж торгових рядів і вдивлялися в селянські обличчя. Аж раптом Роман почув як його кличе Антон. Брат стояв біля старенької бабусі перед якою був розкладений її нехитрий товар: сир, молоко, масло. Хлопці з надією дивилися на бабусю...
- Діти, ви щось хочете купити? - запитала бабуся.
- Ні. - першим отямився Антон. - Це ви купили ікону в Опанасовича десь півроку тому?
- Так, я. А що таке?
Хлопці чесно розповіли про все, що трапилося...Бабуся дивилася на хлопців. Антон стояв блідий, йому було страшенно соромно, він хотів зірватися з місця і тікати, але не міг і поворухнутися...
- То ви хочете, щоб я її вам повернула?
- Продали, - вихопився Роман.
- У нас є гроші, навіть, більше, ніж ви за неї заплатили.
- Я ікон не продаю. - відмовила стара жінка.
В обох похололо на серці - "Не продасть!".
- Ми вас просимо, будь ласка! Скажіть свою ціну!
- Я ж сказала - я не продаю ікон. Я вам її віддам, але ви мені обоє рік допомагатимете влітку. Домовилися?
- Так - так! - зраділи обоє.
Троє вийшло з ринку і попрямували за місто.
Коли брати опинилися в хаті бабусі Ганни, то стали і завмерли на порозі. З усіх кутків на них дивилися Святі Обличчя. В кімнаті було до 50 ікон.
Особисто в мене є найкраща подруга. Її звати ... . Ми дружимо з дитинства. Наше знайомство було незвичайне та приємне. Багато хто навіть каже, що ми сестри, бо схожі один на одного. Це приємно чути, але все ж люди дізнаються про нас більше, тобто дізнаються, що це не так. Я з ... люблю весело проводити час. Вона може підняти мені настрій будь-коли, навіть на уроках. У нас схожі смаки в музиці та захопленнях, тому ми знаходимо спільну мову. Я дорожу нею, бо вона одна зі самих важливих мені людей.