Степовий орел – горда , красива , велична птиця. Він схожий на беркута , але дрібніші . Птах любить відкриті простори , живе в степах і напівпустелях . Виглядаючи здобич , орел високо ширяє в повітрі , злегка зігнувши крила. Зірковим поглядом він зауважує найменший рух на землі. Якщо з’явиться що-небудь їстівне , орел складає крила і пікірує вниз. Лише біля самої землі розкриває крила і вистачає жертву кігтями. Правда , трапляється йому і промахнутися . Зате , коли він чекає ховраха біля нори , обід йому забезпечений. Хитра птах сідає недалеко від входу і завмирає , немов камінь. Бідному звірку і невтямки , що варто йому висунутися з нори , як камінь миттєво оживе . Іноді орел бігом доганяє свою жертву , проявляючи воістину спринтерські здібності. Полює він і на менш великих гризунів , на птахів , змій , ящірок. Але своїх пташенят по можливості годує ховрахами . Орлята жадібно ковтають смачне м’ясо , сидячи у великому гнізді , розташованому прямо на землі , на скелях , а то й на стозі сіна.
Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.
Я (йа) - голосн., ненаголошений (безударный)
є (йе) - голосн., наголошений (с ударением)
ц (ц`) - приголосн., м`який, не парний.
ь(-)
(йайєц`) - 4 букви, 5 звуков.