«Хмара» Напевно, кожному із нас подобається гати, як тече вода, горить вогонь і…пливуть у небі хмари. Ці маленькі пухкі клаптики щоразу змушують відволіктись хоч на хвилину й підняти голову догори. Повіє легенький вітерець і на блакитному тлі з’являються вони – легкі, білосніжні, кумедні. Пливуть собі хмаринки, мов хвильки. Коли я була малою, то думала, що це солодка вата, яка грається зі мною, утворюючи різні образи тваринок. А на що схожі хмари? Здається, звичайна собі хмаринка, такі собі елементи з водяної пари. Та якщо добре придивитися, то можна побачити і дракона, і африканського слоника, і корабель з повітряними вітрилами, які несуть його у незвідані світи. Вони ніби розірвані шматочки чогось великого, таємничого. І не можуть уже поєднатися, зустрітися. А ми так і не дізнаємось, що то було з самого початку. Хмаринки завжди вісники гарної погоди. Адже, як відомо, що після похмурої погоди обов’язково вигляне яскраве сонечко. А коли настане зима, то хмарки струсять свої білосніжні мішечки і навколо полетять білі мухи. Вкриють вони дахи будинків, ліси, поля, галявини. Тому хмари мають дуже важливу роль як основа вологи в природі. Влітку захищають від пекучого сонця, а взимку – від переохолодження. Тому, якщо вам стане сумно чи самотньо, просто відволічіться від проблем, підійміть голову, роздивіться хмарки, небо і помрійте. Уявіть навколо себе казку з лицарями й принцесами. Не соромтесь, адже всі ми діти в душі.
Відокремленими називаються другорядні члени речення, які виділяються за змістом та інтонаційно і виражають додаткове повідомлення або доповнюють основне твердження в реченні. В усному мовленні відокремлені члени речення виділяються інтонацією, а на письмі — розділовими знаками. За своїм значенням відокремлені члени речення наближаються до простих речень (З очеретів чутно голос сопілки, ніжний, кучерявий (Леся Українка)).
Відокремленими можуть бути лише другорядні члени речення — означення (зокрема прикладки), обставини, додатки. Головні члени речення не відокремлюються. У вимові відокремлені члени речення виділяються логічним наголосом і невеликими паузами, а на письмі комами, іноді — тире (переважно в кінці речення). Другорядні члени речення відокремлюються у таких випадках: 1) коли цьому сприяє незвичний порядок слів у реченні (Стояв липневий день, тихий, сонячний); 2) коли другорядний член вносить у речення додатковий відтінок причини або протиставлення (Пор.: Наляканий громовицею, кінь тихенько заіржав (М. Стельмах) — Кінь тихенько заіржав (чому?), бо був наляканий громовицею); 3) коли другорядні члени поширюються залежними словами (Навіть сусіда, великий знавець у голуб’ячому спорті, замилувано стежив за «чужаком» (Л. Смілянський)); 4) Коли другорядні члени мають уточнювальне значення (Там, над Россю, стоїть одна висока скеля (І. Нечуй-Левицький)); 5) коли другорядні члени (означення, обставини) виражені дієприкметниковим чи дієприслівниковим зворотом (Я мчав через хащі, ламаючи гілки, спотикаючись і наштовхуючись на дерева (В. Нестайко)).
