Пам’ять народу про своїх героїв живе в переказах і легендах. Ці народні оповідання дійшли і до наших часів. З них ми можемо дізнатись про життя, побут і подвиги козацьких лицарів.
Стояли козаки на варті, охороняючи рідну землю від ординців. А як збиралися запорожці разом, то любо було глянути — «народ усе широкоплечий, вусатий, бравий…»
Ці мужні чоловіки в переказах і легендах наділені надзвичайною силою: « носом чує татарюгу, зна по птицях, по звіру,..», «із води могли сухими виходити», тільки голова в них була «сім пудів». У легенді «Богатирі» навіть йдеться, що в козаків було чарівне дзеркало. Воно підказувало, де знаходиться ворог».
Серед козаків було багато сміливих героїв, імена яких відомі й нині. Це Іван Сірко, Кравчина, Іван Богун та інші. Їх подвиги увіковічені в народних творах.
Объяснение:
Прихід весни в Україні пов’язаний з цілою низкою цікавих народних обрядів. Першою зустріччю весни можна назвати Стрітення, яке святкується 15 лютого. У народі кажуть, що у цей день весна з зимою зустрічається. Зима — це стара баба, а весна — молода дівчина. Вони сперечаються. Хто кого переможе в суперечці, той і пануватиме. Уважно люди в цей день слідкують за погодою, бо вона віщує прихід весни. Якщо після обіду потепліє, то перемогла весна. Якщо погода видасться холодною, то зима ще довго простоїть, протримаються холоди. Вважається, що на Стрітення грім просипається, тому в народі це свято іноді називають Громицями. У цей день в церкві святять свічки, які називають грог мічними, та воду. З освяченою свічечкою обходять все господарство, щоб вона святим своїм полум’ям дістала кожен куточок і захистила господу від всього злого, різної нечистої сили. Вважається, що після Стрітення починає прокидатися земля і вилітають з вирію птахи, щоб повернутися додому.
Через місяць, 14 березня, святкують день Явдохи. І з ним також пов’язане дійство зустрічі весни, яке називають гуканням весни. Кликали весну так: Ой весна, весна, днем красна, Що ти нам, весно, принесла?
Доручали це зробити дітям. Але спочатку мами та бабусі випікали печиво у формі пташок-«жайворонків» з тіста. З ними малеча й ходила на світанку гукати весну. .
Раніше на день Явдохи молодь збиралася за селом чи містом на луках, узліссі. Тут водили хороводи. Народне прислів’я каже: «Там, де хоровод ходить, там жито родить». Молодь співала обрядові пісні: гаївки та веснянки. Деякі з них дійшли й до нашого часу. А ще закопували в землю горщик з кашею. В народі вважали, що за зиму земля зголодніла, її потрібно нагодувати. Тому у землю закопували горщик. Ховали його обов’язково під березою — деревом, яке одним 8 першим прокидається навесні.
«Кидай сани, бери віз!» Ця народна приповідка відома, мабуть, усім. Вона означав, що вже починається дружна весна, розтанув сніг. Пов’язаний цей вислів також з обрядовими дійствами, якими зустрічають весну. Відбуваються вони в кінці березня, на день Олексія.
У народі до цього дня ставлять з особливою повагою. З ним пов’язано дуже багато прикмет і повір’їв, які стосуються змін в природі. В народі вірили, що на Олексія ворон-крук сам купається і купає своїх діток перед тим, як випустити їх яа волю. Вважається, що саме цього дня лисиці переселяються зі старих нір у нові. Нібито перші три дні після переселення ходять вони наче сліпі і глухі, та кури їм сняться. Це тільки повір’я. Але є й прикмети, за якими визначали, чого чекати далі. Якщо журавлі повертаються з вирію і дружно курличуть, коли летять, треба очікувати на тепло. Якщо день на Олексія теплий, то й вся весна буде теплою, а рік видасться багатим на врожай.
Якою б не була погода на Олексія, обов’язково заспіває пташка-вівсянка. У народі її спів передають приповідками: «Цінь-цінь-цінь-цвірінь, іди, діду, сій ячмінь» та «Літо-літо, сінокіс, кидай сани, бери віз».
А якщо вже покинув господар сани і полагодив для роботи віз, то весна почалася справжня.
козаки - це вільні люди, які боролися за незалежність Укрїни від татар та інших загарбників.
Кожна людина має знати про давню історію нашої України, і в тому числі про козаків. Адже саме козаки найвпливовіше діяли на зихист України, її волю. Ми пам*ятаємо їх з леген, пісень, казок. це були сильні волею люди, сміливі, щирі, відважні, завзяті. Вони - гордість України. Вони - воїни нашої країни.
Пам*ять про них ніколи не загине. Ми будемо їх пам*ятати все своє життя.