Розряд сполучників:
1. М'яко стеле, ТА твердо спати. (сурядний протиставний)
2. В очі любить, А за очі гудить. (сурядний протиставний)
3. Не той урожай, ЩО у полі, А той, ЩО в коморі. (підрядний з’ясувальний))
4. Сніг і завірюха, БО вже зима коло вуха. (підрядний причини)
5. ЯКБИ хліб та одежа, їв би козак лежа. (підрядний умовний)
6. Захистив, ЯК вовк овець. (підрядний порівняльний)
7. Така правда, ЯК на вербі груші. (підрядний порівняльний)
8. Світи, зоре, на все поле, ДОКИ місяць зійде. (підрядний часу)
9. ЯКЩО влітку часті зірниці — буде гарний урожай. (підрядний умовний)
__
Правопис СПОЛУЧНИКІВ:
1. ЯК би не крутила хуртовина, блисне промінь — крига розтане (3. Гончарук). (частку би можна опустити)
2. ЯКБИ я була зіркою в небі, я б не знала ні туги, ні жалю (Леся Українка). (= коли б)
3. ЩОБ прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. Коцюбинський). (= для того щоб)
4. Вітри проспівають над хвилями нив про те, як в негоду він край боронив (П. Усенко). (про що? про те – прийменник + вказ.займенник)
1)Йде в розвідку, долає перешкоди, мужньо зустрічає останню годину, підбадьорює інших.
2)Думає, як вибереться, коли одужає і повернеться в полк.
3)Не може допустити, щоб через нього хтось постраждав
4)Згадує про матір, сумує за нею
5)Згадує товаришів-бійців, уявляє, як повернеться
6)Просить хлопчика прочитати, дивується мужності героїв, співчуває їм
7)Мріє, як повернеться дожому, жартує зі свого стану: «Смертям двом не бувати, одну ж не обдурити, не біда»
8)«Вже їв, як є, в розмовах щирих летів, як птиця…»
Дніпро — не просто велика ріка, що несе свої води територією України. Дніпро — це символ славної історії, що матеріально поєднує різні епохи, починаючи з найдавніших часів.
Народ з повагою і великою шаною ставився до свого історичного символу, це відбилося навіть у його назвах: батько-Дніпро, Славута, Славутич. Інколи цю ріку ще називають тією назвою, яка зафіксована в древніх східних літописах, — Борисфен або Бористен. Бо це є нетлінна історична пам'ять, що пов'язує в єдине ціле життя українців на цій землі. В усній народній творчості зафіксовано безліч пісень, де Дніпро ніби жива особа, де оспівується його велич, краса, де він зображений грізним і нещадним до ворогів української землі. Особливо це стосується періоду козаччини.
Віднині й сумну сторінку вписав Дніпро в історичну пам'ять народу: його рідна Прип'ять стала рікою, про яку в Біблії сказано, що «згіркнуть води в ріці, і багато людей потруяться тими водами». Але споглядаючи, як мирно і тихо, але разом з тим вперто він котить води свої, доходиш думки, що і це нещастя народ переживе, переборе, залікує рани, аби й далі відродитися й жити заради майбутнього.
Для мене Дніпро — це щось минуле й сучасне водночас. Дивишся на нього і думаєш про те, що він був свідком багатьох подій: тут відбувалося хрещення Русі, здійснювалися козацькі походи, відбувалися битви з великими перемогами і трагічними поразками. Коли гаєш за плином вод Славутича, охоплює бентежне почуття захоплення й водночас якогось благоговіння перед його величчю і неповторністю. Мабуть, це — єдина велика ріка в Україні, яка попри всю зовнішню буденність (пляжі, рибалки, човни) може викликати бажання подумати про час, призначення людини на цій землі.