Протягом багатьох віків, ще з самого початку свого існування, життя українців було нерозривно пов’язане з піснями. Пісні мали величезне значення для людства і супроводжували людей в усіх сферах їх життя: у свята та час розваг (весільні, різдвяні (колядки, щедрівки), купальські, русальні пісні), під час роботи (жниварські пісні), в час трауру (пісні про загиблих, обрядові) тощо. Напевне, не було такої життєвої ситуації, про яку наш народ не склав би пісні.
Щастя від щирого кохання, журба дівчини, що чекає козака з походу, біль від стосунків, яким заважали якісь зовнішні обставини (соціальний стан закоханих, відстань тощо), горе втрати, сльози матері, що не діждалася сина або загубила єдину доньку — у піснях є все і навіть набагато більше. Слухаючи їх, розумієш, що у світі, повному страждань, неможливо було вижити без пісні, і ця пісня рятувала людей, з’єднувала їх, давала їм опору і надію в скрутні часи.
-Привіт Світланко! Я хочу запросити тебе на рок-концерт,який віддбудеться в Києві через місяць.За раніше,щоб в тебе час був відпроситись у батьків.Адже це далеко їхати,і самим.Тебе відпустять?
-Привіт Ірусю.Я гадаю що відпустять,але це ще не достовірно відомо.
-Ми повинні поїхати!Адже рок- це наше життя! Ми візьмемо багато уроків собі у відомих зірок,ти тільки подумай... нашій шкільній групі зробимо значний внесок!Напишемо нові пісні,та згодом виступимо на концерті в школі!Це ж класно!Це ж наше все!
-Так.Звичайно ти права.Без музика-важко уявити наше життя.Музика це все що у нас є. Ми їй більше уваги приділяєм,аніж навчанню.Це не добре.
-Стривай!Чому не добре? Може ми станимо музикантами відомими на весь світ!І навіщо нам тоді та наука?Будемо гастролювати по всьому світу!Тільки подумай..
-Так ,замріялись ми с тобою...обов*язково поїдемо на концерт!
Змістовний – “багатий змістом, зображенням чого-небудь; розумний метою, призначенням чогось”. Уживається зі словами: доповідь, лекція, виступ, праця, стаття, відповідь, концерт, життя, відпочинок і под. Змістовний урок.
Особистий. Який є власністю окремої особи, безперечно належить їй, персональний; який безпосередньо стосується певної особи; який здійснюється не через інших осіб: особисті речі, особиста охорона, особисте щастя, особисті уподобання, особистий характер, особистий нагляд.
Особовий. Який стосується особи; відкритий на окрему особу: особова назва, особове посвідчення, особовий склад, особова справа, особовий рахунок.
Познайомити (кого з ким). Налагодити знайомство між незнайомими, представити когось комусь. “Оце й є мої друзі, – підвівшись, промовив пан Юзеф і познайомив нас з офіцером”.
Ознайомити (кого з чим). Подати певні відомості, інформацію про щось. “Ознайомити екскурсантів з виставкою картин”. “Досі я вагався, чи ознайомити Разуваєва з листом Ларіона Гнатовича”. Ознайомити з пам’ятками архітектури і мистецтва, ознайомити з творчістю письменника. Познайомити з письменником.
Українською мовою відчиняти можна, крім дверей, ворота, вікна, кватирку, хату, браму, тобто те, що потребує певного фізичного зусилля рук людини. Пригадаймо прислів’я: “Хто стукає, тому й відчиняють”.
Коли ж ідеться про початок функціонування якогось закладу чи установи або про виявлення раніше не поміченого, слід вживати дієслово відкривати. Відкривають засідання, рахунок, власний ресторан, новий закон у фізиці, змагання з фехтування тощо.
Це слово входить також до складу фразеологізмів: відкрити душу (серце); відкрити карти; відкрити Америку.
Усмішка. Особливий порух м’язами обличчя (губ, очей), який показує схильність до сміху або виражає привіт, задоволення тощо. Мене здаля, як сонце, гріє Усмішка сонячна твоя (О.Олесь); Хмельницький сховав у вусах усмішку (Н.Рибак); Наче подих той весняний, усмішка її (М.Терещенко); Малий усміхнувся, але то була смутна усмішка (Вал. Шевчук). 2. Гумористичний художній твір: вишневі усмішки Остапа Вишні.
Посмішка. Особливий вираз обличчя (губ, очей), що виражає глузування, іронічне ставлення до когось, чогось тощо. – Здоров, – придивляється Тимофій до жорсткої посмішки, яка нічого доброго не обіцяє людям (М.Стельмах); Хотів уколоти жартом, але стримався, зате глузливу посмішку приховати не зміг (А.Гудима); Вогонь зіниць від слова не ожив, У посмішці ховається осуда: – А що, з твоїх ліричних міражів Багато хліба в нашім домі буде? Квітує посмішка, щира посмішка.