Іменники належать до одного з родів, але не змінюються за родами))) змінюються по числах: океан – океани, річка – річки, море – моря;змінюються за відмінками: океан – океану, океану, океаном
Без розуму ні сокирою рубати , ні личака в'язати. Борода не робить мудрим чоловіка. В умілого і долото рибу ловить. Вік живи - вік учись. Вчення в щасті красить , а в нещасті тішить. Вченому світ , а невченому тьма. Гарно того вчити , хто хоче все знати. Голова без розуму , як ліхтарня без свічки. Голова не на те , щоб тільки кашкет носить. Грамоти вчиться - завжди пригодиться. Грамотний - видющий і на все тямущий. Дарма , що малий , а й старого навчить. Де старий спотикнеться , там нехай молодий добре напнеться. Дивиться рідко , та густо бачить. Догана мудрого більше стоїть , як похвала дурного. За битого двох небитих дають , та й того не беруть. За дурною головою рукам і ногам немає спокою. За одного вченого дають десять невчених. За одного грамотного сім неграмотних дають. Знає , на чім світ стоїть.
Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.
